Привіт, народ!
Перша половина фінала книги "Моя (жахлива) Королева" вже на сайті!

Друга половина (вона ж кінцева) буде через декілька днів! Поки вас чекають 417 сторінок захопливої історії, яку вже можете прочитати!

Це історія про кохання, що палить повільніше за вогонь і болючише за зраду.
Вона - королева тіні. Він - той, хто наважився полюбити її, знаючи, що це його зруйнує.

І який же він все ж таки тривожник ☺️, але і репутація у нашої королеви не добра.

На троні сиділа королева, як богиня жаху і люті із жорстоким виразом обличчя. Корона з рубінами лежала на чорному волоссі, що було розпущене, кінчики доходили до нижнього овала грудей. Я й не знав що воно таке довге. На ній чорна сукня до самих ніг, легка як із шовку і з вирізом на грудях і по бокам від самих стегон до підлоги.

Вона хотіла мене вбити прямо тут і зараз. Я аж звідти відчув її огиду. Вона скривилась, що ніс набув зморшок і насупила брови. Я приїхав на страту, але мабуть якщо вже помирати, то з гідністю. Нехай скажуть що я помер без причин. Хоча б я єдиний. Боги, прошу.

Я посміхнувся їй, як посміхався лицарці Куені та леді Місані, а потім низько вклонився.

-Маур Ашока, Ваша Величносте, - представила мене леді Місана.

Леді швидко схопила мою мати за лікоть і загородила нею мене.

-Його мати - Мілета Ашока, та його сестри Ліва і Чаяда.

Я провалився. Я не мусив вискакувати попереду своєї матері. Я ідіот. Не хотів підіймати голови. Застряг в тому поклоні, як ще більший дурень ніж був до того. Очікував, як пес, нехай вже скаже щось. Що я ідіот, або що. Але королева мовчала. Всі ахнули і я затремтів. Почув кроки. Вона встала з трону. Вб'є мене прямо зараз. Голіруч. Перед нею розступилася моя мати і всі інші. Я як і раніше був в поклоні. Хай рубає голову