Ой, по-різному буває)) Іноді допомагає і такий варіант, як сльози. Але і у них є причина. Якщо говорити про перший мій роман, найбільший, то це "заскок" на все життя. Починалося як у ГГ. Мама привела мене до покинутого костелу. І понеслася душа в рай... чи ще кудись. На мене він справив настільки сильне враження, що не можу до нині відійти. Мені тоді було 11. Тепер на чверть століття більше)) Не можу передати ту атмосферу словами. Величезний порожній храм. На стінах ледь видніються фрески, яким більше 500 років. Просто під ногами - провалля в підземні крипти та ходи, протяжністю кілька кілометрів. Темні закавулки, які манять до себе...
Якщо говорити про інші книги, то одна мені приснилася. Інші кілька народилися через пісні, які я десь почула. Були й такі, над сюжетом яких я спеціально мучилася і напрягала свої звивини)) Одна - з реального життя плюс місцеві легенди.
У самому ж процесі всі засоби вдалі. Можу писати в людному місці, на роботі, абстрагуючись від соціуму. Можу вдома, загорнувшись у ковдринку у кутику дивана. З келихом улюбленого Амаретто. Ну, келих то забагато))) Так, чарчиною... Ну, і музика. Улюблені треки дають багато натхнення.
О, тільки не "сльози". Той інгредієнт не сумісний з моїм письменником))))
А от шоколад і гарний настрій - оце вірні мої друзі)
❤️Дякую за класний блог! Підняли настрій❤️
Зазвичай щось напишу напишу швиденько, потім воно десь губиться на кілька років і коли зовсім немає ідей що писати, дістаю ті чернетки і починаю перетворювати в готові історії :)
Перший варіант — стандарт для мене, без нього важко. Другий варіант також буває, але він не завжди діє як натхнення, але в більшості випадків, як прибиральник, який звільняє місце для натхнення. Третій варіант навіть не випробував. Точніше не пов'язував з письмом. Дякую, блог бомбезний.
Вітаю! Написав ще одну маленьку розповідь однієї людини (що перше, що друге - усе вигадане). Але було цікаво - як це: "писати історію невиліковного?". Ну... нормально... Хоча, для мене і "Леді замку Саммерфелл" -
Казус з псевдонімом. Мені так смішно, що я не можу змовчати. І хочу зберегти в архіві. ❤️ Сьогодні отримала неймовірну підтримку від Ніккі Грант і Асі Рей, які з власної ініціативи вирішили кинути клич про мій марафон
За ці кілька місяців проведення різножанрового марафону взаємного читання особисто для мене "Book-Connect" став уже якоюсь ламповою читацькою традицією Букнет, яка об'єднує талановитих авторів різних жанрів, створює
«Міняє картинки життя, немає назад вороття...» Ці рядки народилися з болю та усвідомлення того, наскільки ми стали беззахисними перед обличчям війни. Коли здається, що «життя не вдалось», бо втрати надто гіркі,
Рецензія на роман Ірини Бібік «Тіні забутих образ на межі кохання». 202 стор. З пориву власної ініціативи. Іноді береш книгу в межах читацького марафону, думаючи прочитати кілька розділів — щоб скласти свої
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиА ще треба упаковку "Піндюліна"(є ще пара аналогів, але тут таке писати не можна)), "Писалгона", краплі "Ідейпридуміна" і "Сядьписатиніна")))
Оксана Павелко, :)
Завжди спонтанно))
Лірія Маєр, Правильно, в залежності від тексту))
Ой, по-різному буває)) Іноді допомагає і такий варіант, як сльози. Але і у них є причина. Якщо говорити про перший мій роман, найбільший, то це "заскок" на все життя. Починалося як у ГГ. Мама привела мене до покинутого костелу. І понеслася душа в рай... чи ще кудись. На мене він справив настільки сильне враження, що не можу до нині відійти. Мені тоді було 11. Тепер на чверть століття більше)) Не можу передати ту атмосферу словами. Величезний порожній храм. На стінах ледь видніються фрески, яким більше 500 років. Просто під ногами - провалля в підземні крипти та ходи, протяжністю кілька кілометрів. Темні закавулки, які манять до себе...
Якщо говорити про інші книги, то одна мені приснилася. Інші кілька народилися через пісні, які я десь почула. Були й такі, над сюжетом яких я спеціально мучилася і напрягала свої звивини)) Одна - з реального життя плюс місцеві легенди.
У самому ж процесі всі засоби вдалі. Можу писати в людному місці, на роботі, абстрагуючись від соціуму. Можу вдома, загорнувшись у ковдринку у кутику дивана. З келихом улюбленого Амаретто. Ну, келих то забагато))) Так, чарчиною... Ну, і музика. Улюблені треки дають багато натхнення.
Леля Карпатська, Яка багатогранна у вас муза)) я теж люблю амаретто, а тільки я його змішую як коктейль з журавлиним соком. Смакота))
О, тільки не "сльози". Той інгредієнт не сумісний з моїм письменником))))
А от шоколад і гарний настрій - оце вірні мої друзі)
❤️Дякую за класний блог! Підняли настрій❤️
Тая Бровська, ❤️
Кава - це моє все (ʘᴗʘ✿) + солодощі(◍•ᴗ•◍)
Тея Калиновська, ❤️
Зазвичай щось напишу напишу швиденько, потім воно десь губиться на кілька років і коли зовсім немає ідей що писати, дістаю ті чернетки і починаю перетворювати в готові історії :)
Фелікс Кубинський, Прикольно
Завжди по різному)))
Еларен Веш, ❤️
Перший варіант — стандарт для мене, без нього важко. Другий варіант також буває, але він не завжди діє як натхнення, але в більшості випадків, як прибиральник, який звільняє місце для натхнення. Третій варіант навіть не випробував. Точніше не пов'язував з письмом. Дякую, блог бомбезний.
Сергіель Краель, Будь ласка ❤️
Дякую, насмішили)) ❤️
Лекса Т. Кюро, ❤️
Ой точно! Дякую, що підняли настрій☺️☺️☺️
Анна Лір, Будь ласка ❤️
Раптовий спалах думки)) Гарного вам дня)))
Катерина Винокурова, Теж таке було))
Якщо продовжити в гумористичній канві — то волбєшним пєндюлем, переважно. Бо мона знайти десятки причин прокрастинувати))
Ромул Шерідан, Це точно. Він завжди спрацьовує))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати