Казус з псевдонімом. Мені так смішно, що я не можу змовчати. І хочу зберегти в архіві.

❤️ Сьогодні отримала неймовірну підтримку від Віккі Грант і Асі Рей, які з власної ініціативи вирішили кинути клич про мій марафон дарк роману. Щира подяка. ❤️

І я впала зі сміху, читаючи їх дописи. Точніше від того, як написаний мій псевдонім. Я не злюся, не маю жодних претензій. Я розумію збентеження, одруківки у поспіху, і просто усміхаюсь. І ще раз дякую, це плюс п’ять років життя.

«Марафон дарк романів від Джульетти Макитоки»!

Оу, ю сей ноу ноу ноу, а сей ноу ноу ноу.

Аста лавіна лока лока лока

Денгата ля музика тока тока тока

Хто ж я така? Джулєта? Джульєта? Джул’єта?

Джул’єта. Просто букнет чомусь не дозволяє апостроф у псевдонімі автора. Довелось його з’їсти. Можливо, пізніше напишу у підтримку і це якось вирішиться.

Макитока? Матикота? МататаХакуна?

Матикота. Я мати пречудового рудого, пухнастого-пузястого, розумного кота.

Так, це блог одного жарту з посиланням на пісню. Не дякуйте. ❤️