Я цю книгу почала ще взимку. З 1 січня я почала читати прям художню літературу,а потім, як рдужник, почала думати що я хочу свою книгу. Тому я придумала одраху що саме я хочу бачити в книзі. Це був не клішований сюжет (хоча зараз я не знаю наскільки це не заїжений сюжет), вигадала персонажів (перших трьох). Їх було найлегше вигадати. Вони втілення всього що я люблю в людях... майже... А далі чат гпт мені допоміг створити зовнішність і характери інших персонажів, які більш другорядні. Я описала які я їх хочу бачити і він мені вже видав повний опис (до речі дуже крута тєма, коли треба знайти якусь інформацію для книги), потім зрозуміла що я хочу писати про Бердянськ. Я дуже полюбила це місто коли була там на відпочинку на морі, Моя мама пообіцяла мені що ми туди повернемося знову (я мала ще була), я навіть пробивала навчальні заклади, які там були, щоб поступити туди, але ми не встигли (та і я б не встигла закінчити до повномастабки....) А зараз дуже багато людей просто покинули там свої домівки і виїхали, без можливості повернутися. Так і народилося бажання писати саме про нього. Зараз я пишу 7 розділ і тут є момент де вийшло настільки щємливо, що я аж сама розридалася, перечитуючи ці рядки... Тож, я дякую цій платформі, людям які читають мою книгу і Жені за те що познайомила мене з цією платформою за те що я почала писати далі книгу, вона зрушила з місця в три розділи і там вже є 7 розділів і восьмий майже готовий!