Серце Амокеша поповнилося

Присяга Нолана:

— Клянусь… — Я окинув поглядом зал і трохи довше затримався на вустах Чарелли, які навіювали спогади про солодкий, дикий мед її губ. Вона кивнула у знак згоди, ніби дала мені дозвіл на цю присягу. — …що буду оберігати твоє серце, як своє і навіть більше. Якщо ворожа стріла цілитиме у твої груди — зупиню її своїми. Коли лезо меча прошепоче загрозу на вушко твоє — я зітру його в порох і того, хто мечем володіє. Якщо буде потрібно, то вип’ю всю отруту, яка існує на Дарі, тільки б вона не дістала тебе. Збережу мирний час, щоб війна не гриміла над іскрою твоєю, а іскру збережу і вітрам не віддам. Кохати — клянусь. Вірним бути… Не зраджу — Клянусь!

Мій погляд уловлював блиск очей Лаврити. Вона слухала ці слова, які призначалися іншій, і на її обличчі повільно з’являлася хижа посмішка.
 

Присяга Лаврити:

— Клянусь, що берегтиму світло дому твого, щоб він був надійним притулком для тебе і для сили твоєї. Піду шляхом твоїм, прийму волю твою і не стану на заваді меті твоїй. Окроплю коханням, огорну бажанням, обдарую нащадками. Буду виховувати їх так, щоб вони поважали тебе, крові своєї не цуралися та ім'я твоє несли крізь віки. Моя воля — твоя воля. Моє тіло — для тебе. Мій розум — твій щит від брехні й змови, що можуть торкнутися нашого дому. Кохати — клянусь! Не зраджу — Клянусь!
 

Весільні костюми =)

А це поц, який вінчав :D

Користуючись моментом, хочу подякувати талановитій авторці Тая Бровська. Дякую, сістер ❤

Вона  зробила дизайн шрифту та підкинула чудову ідею з тінню. 

Тадааам:

Цілую ваші плечі, нехай гарний буде вечір ❤