Ела присіла біля вікна й мрійливо зітхнула.

Минуло вже пів року, як вона приїхала на Вільні Землі й почала нове життя. Тут вона знайшла подругу Зену з магазину квітів і рідного ельфа Лієля.

Усе налагодилося. Тільки смуток завжди підкрадався несподівано.

Вона згадала палац, батьків, їхні веселі, хоч і рідкісні, вечори біля каміна, розмови, сміх.

Бали, танці з дроу Тіріоном і його бузкові очі, в яких вона тонула, так гублячись при ньому, хвилюючись.

Усе це було в минулому, тільки в думках воно ніби наздоганяло її, не відпускало.

✨ ✍️ ⛰️

Дякую за увагу. ｡⁠◕⁠‿⁠◕⁠｡