Всім привіт! 
У книзі «Пастка твого серця» нарешті зустрілися Логан і Тея. І ця зустріч для мене, як для автора, стала переломною у плані сюжету (охо-хо, а скільки разів я переписувала цей уривок... навіть страшно пригадати). Не буду писати спойлери, тому запрошую до прочитання... 
Уривок:

— Не лякай дівчину, Даміане, — хмикнув Логан, і Теона мигцем поглянула на нього. — Вона ж може розгубитися… і ти тоді нічого не дізнаєшся.

Він щиро усміхнувся, але Тея відчула, як від його пильного погляду по тілу пробігли мурахи.

— Хоча мушу визнати: розгубленою вона виглядає ще привабливішою, — додав Логан.

Теона зціпила зуби, вчепилася пальцями в підлокітник, щоб не кинути чашку в чоловіка.

— Я не зобов’язана відповідати на ваші запитання.

— Зобов’язана. Бо інакше опинишся там, де й ті, хто вирішив мовчати, — занадто грубо промовив Даміан.

Вона зітхнула, відвернувшись, ніби хотіла сховати слабкість.

Логан нахилив голову, вивчаючи її, як ювелір — дорогоцінний камінь перед тим, як вирішити, чи вартий він оправи.

— Може, вона просто не довіряє нам? — Логан мигцем поглянув на Даміана. Схиливши голову, перевів погляд на Теону. — Люди мовчать, бо чекають бодай краплі поваги. Ти ж не любиш, коли на тебе кричать, правда?

— Повага? Від вас? — фиркнула Тея й поглянула на Логана. — Один грає ката, інший — спокусника. Ви й справді думаєте, що я поведусь?

Даміан зітхнув і схрестив руки на грудях.

— Теє, пробач за мій тон. Але я мушу знайти Терезу.

Логан підсунувся ближче. Його голос став тихішим, майже грайливим:

— Подумай добре, красуне. Якщо він почне тиснути — буде боляче. А я можу зробити так, щоб було… приємніше. Варто лише натякнути.

— Я не така, кого можна зламати кількома загрозами чи лестивими словами.

Її слова ніби різонули повітря, і навіть Логан на мить замовк.

— І навіть якби я знала, де Тереза, — додала вона тихіше,— чому я повинна це розповідати вам?

Логан нахилився ближче, його голос став ніжнішим, майже фліртуючим — та в ньому все одно відчувалася загроза:

— Можливо, ти зрештою будеш гарною дівчинкою? І не станеш витрачати наш дорогоцінний час.

Теона відсахнулася, ледве стримуючи бажання вдарити його.

— Добре, — зітхнув Даміан. — Тепер я знаю, що ти знаєш. І ми поговоримо ще раз… детальніше.

Логан спостерігав за нею. Напруга на її обличчі, тремтіння пальців, блиск у погляді — усе це чомусь його зачаровувало.

— Ти справді вмієш тримати себе, — тихо промовив Логан. — Мало хто зміг би так спокійно вистояти.

— А ти що? — Теона зиркнула на нього й посміхнулася куточком губ. — Підтримуєш гру Даміана чи просто насолоджуєшся виставою?

— Можливо, і те, й інше, — усміхнувся Логан. — Але знаєш… легше сприймати небезпеку, коли поруч є хтось, хто вміє постояти за себе.

Теона ледь усміхнулася.

— Ти небезпечний, — прошепотіла. — Небезпечний підлабузник.

Даміан не стримався й закотив очі. Ці двоє доведуть його зараз до істерики. Напруга змішалася з легкою іскрою взаємного флірту, і на мить світ навколо Теони та Логана ніби перестав існувати, залишивши лише їхню гру флірту й спротиву.

Теона, глибоко вдихнувши, задерла підборіддя й поглянула на Даміана:

— Можливо, це не моя справа, але я все одно скажу! Тереза кохає тебе, Даміане! І, можливо, вона втекла не від тебе. І навіть не від своїх почуттів. А втекла від цього хаосу, який її оточує. Так що не розбий їй серце ще раз. А то я особисто тебе… придушу!

Даміан на мить завмер, його погляд зустрівся з поглядом брата.

Логан ледве стримуючи усмішку, промовив:

— Яка грізна, кудрява!

— Гей, красунчику, — Теона схилила голову набік, глянувши на Логана, — коли тобі розіб’ють серце і я випадково про це дізнаюся… я нап’юся від щастя!

Логан усміхнувся, ніби це була весела провокація, і поклав руку на груди:

— О, ти вже мені розбиваєш серце.

Більше новин про книги та відео у соціальних мережах: 

https://www.instagram.com/irynakuzmenko_ 

https://www.facebook.com/groups/1195481835012709

Відео-візуалізація до розділу: