Оце так зустріч посеред снігу...

А я попереджала! Що 23 розділ - емоційний! Один з моїх улюблених.

Ви зрозумієте, чому..)

Я завернула за ріг кафе і влетіла в спину Давида. Він стояв, курив і дивився в небо.

Я охнула й відступила. Давид обернувся і поглянув на мене. І біль у грудях посилився.

— Віро, — вимовив він охриплим від сигарет голосом.

Я багато разів казала, що сигарети йому шкодять. Але я — ніхто для нього. І він не зобов’язаний слухати мої поради. Ніби прочитавши мої думки, Давид подивився на сигарету і викинув її в сніг. Вона миттєво з шипінням згасла. Так само, як згасла я кілька тижнів тому.

Я повернулась і пішла в інший бік. Ненавиджу. Не можу дивитися на нього. Не хочу бути поруч. У грудях палає щось таке, що я не маю права відчувати до цього… цього мерзотника в цьому паскудному світі.

— І що ти цим хочеш сказати? — крикнув мені в спину Давид.

А що вона хоче цим сказати і що таки скаже - в оновленнях❤❤❤
Вони вже є!