Броня для творчості
Готовність до битви
Для мене творчість — це щит. Це броня, яка мене боронить, і з якою я впевнено рухаюся вперед, прокладаючи свій шлях. Це невід'ємна частина мене, без якої я вже не бачу свого життя. Мої картини та книги — це моє віддзеркалення цього світу, це відкриття мого внутрішнього всесвіту для вас.
Але кожна публікація — це вихід на публічну арену. Кожному з нас доводиться виставляти на загальний огляд частину своєї душі. Тоді як реагувати, коли на цю душу летить критика? Де межа між конструктивним відгуком та суб'єктивним нападом?
І тому зібрала дещо для Вас. Хоча і для мене було дещо корисно))
Межа оборони: Коли варто мовчати, а коли — говорити
Конструктив проти суб’єктивності: Автор має захищати правила та логіку свого світу (наприклад, "мій персонаж діяв так, бо..."), але не смаки читача ("мені не сподобалася кінцівка").
Правило однієї відповіді: Часто краще відповісти один раз, чітко пояснивши свою позицію (якщо це необхідно), і більше не вступати в дискусію.
Особистість vs. Текст: Головний оборонний пункт — це навчитися відокремлювати критику тексту від критики себе як людини.
Скільки "оборони" може дозволити собі автор?
Мінімальний захист (Професійний): Просто подякувати за відгук, навіть якщо він негативний, і використовувати лише ту частину, яка корисна для розвитку.
Активний захист (Пояснення): Дозволити собі пояснити мотивацію героя або задумку сцени, якщо це було неправильно витлумачено. Але без агресії.
Захист як боротьба: Чим більше автор агресивно захищається, тим більше це може зашкодити його репутації. Автор має бути "над" критикою, а не "всередині" неї.
Для мене кожен відгук, коментар чи рецензія дуже важлива у плані розвитку творчості. Критика — це лише погляд, а Щит Творчості — це наше право на власне бачення.
Головне — не втратити себе за цим "щитом".
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДозвольте висловити власну думку щодо теми блогу? Мені здається, що кожен читач є співавтором книги, яку читає. Адже він немовби розфарбовує світ, створенний автором на сторінках історії. І від цього "співавтора" чимало залежить. А саме, як виглядатиме світ у його уяві.
До чого я веду? "Співавтор" критикує не зовсім вашу книгу, а лише те, що він "побачив", завдяки їй та завдяки своїй власній здатності тлумачити те, що "приховано" автором.
Якби все залежало лише від автора, то всі читачі реагували би на книгу однаково, але цього не відбувається, якраз через відмінності читачів одне від одного.
Звісно, буває і таке, що автор дійсно щось накосячить у творі, але далеко не завжди.
Сергій Ляховський, Ми різні і сприймаємо світ та текст по різному. І ми всі можемо у різному сприйнятті косячити і назавжди це може бути виправдано)) Скільки людей стільки і думок))
Доволі цікаво. Взагалі критика дійсно буває різною. Конструктивна і просто те, що не сподобалося щось або сам автор. Чесно з останніх пір я не критикую нікого, і ніякої участі в рецензіях не беру. Після того як мені дали шикарну рецензію і написал що коли читали то випили багато кави бо то був жах. Ну якось так.
Ангеліна Мюрей, Творіть далі, не зважаючи ні нащо))
Так, щит потрібний. Але він одночасно є провідником емоцій, негативних і позитивних. Володіння ним — випробовування для автора. Ви підняли гарну тему.)
Магда Май, Дякую, що завітали і поділися своєю думкою))
Ловіть буцика від мене. Все по розкладали по своїх місцях)
Сергіель Краель, Хех дякую))
Дякую! Такий допис треба «закріплювати»❤️
Я бачила авторів, які через критику переходила на особистості, і це було дуже не професійно, не ввічливо, і т.д.
І коли я наважилась публікувати свої твори, в більшості випадків чекала саме критики (смішно, але я прошу чоловіка мене критикувати, бо мені це потрібно, а він ніфіга не каже, з одного боку мені радісно, а з іншого — не дуже)
І на днях отримала конструктивну критику, яку сама ж попросила, звісно я розуміла що не всім зайде, те що і як я пишу, але я була дуже вдячна, і старатимусь надалі писати/редагувати краще. (Ну я на це сподіваюсь ☺️ а там як піде).
Мара Кенфес, Моя улюблена фраза (яку ж і сама всім говорила), яку мені промовила подруга, коли я почала скиглити, що боюсь публікувати твори: Якщо боїшся або не впевнена у собі — не починай. Але якщо вже взялася за це — йди до кінця.
Я бачила деякі коментарі під вашими книгами - ви реагуєте дуже стримано і виважено) і навіть не приходить думка, що для вас це може бути болючо. Але загалом - не пам'ятаю, хто написав в блогах - якщо ви виставили книгу на загальний огляд, отже, тим самим дали право іншим висловити свою думку. А люди різні, і думки різні - так само, як і манера висловлювання. Тож автор має бути готовий до зворотнього відгуку ( і реагувати перерахованими вами способами) або закривати коментарі і далі творити в райдужній бульбашці. До речі, останнє - не завжди погано. Комусь потрібні саме такі умови.
Дієз Алго, Я взагалі людина сильно емоційна) Але з часом навчилася цим керувати. Не ховатися, а прийняти той факт, що всі ми різні.
Ну автор тих слів у чомусь правий. Публікуючи ми фактично пропонуємо іншим свою думку. І кожен має право висловити свою.
Дякую, що поділиля своїми думками)
Текст "Броня для творчості" порушує дуже важливу та актуальну тему для будь-якої публічної творчої особистості — взаємодію з критикою та захист власного творчого простору.
Мені особливо імпонують такі думки:
Творчість як "щит" і "броня": Автор вдало використовує метафору, щоб підкреслити, що справжня творчість — це не просто хобі, а фундаментальна, невіддільна частина особистості, яка сама по собі є джерелом сили та самозахисту.
Розмежування критики: Найціннішим практичним порадам є чітке розрізнення:
Конструктив vs. Суб'єктивний напад: Необхідність захищати логіку та правила свого світу (наприклад, "мій персонаж діяв так, бо...") від простих смаків читача ("мені не сподобалася кінцівка").
Особистість vs. Текст: Це ключовий "оборонний пункт" — навчитися відокремлювати критику самого тексту від критики себе як людини.
Правило однієї відповіді: Чудова порада для уникнення виснажливих суперечок. Чітко пояснити свою позицію один раз і не вступати у подальшу дискусію.
Ася Рей, Думаю, такі поради будуть корисні і в простому житті. Критика, як й інші люди невідємна частина нашого життя. Навіть звичайна думка - це творчість, що має право на існування та захист)) Дякую, що поділилися своїми думками)
Дуже вдячна за вашу чесність та відкритість у цих роздумах. Це надзвичайно важливо — не втрачати себе, залишатися вірним власному баченню, і водночас вміти приймати чужу думку, відокремлюючи критику тексту від себе як людини. Ваші слова дійсно надихають і додають упевненості: творчість — це щит, і його потрібно берегти, але не закриватися від світу повністю.
Катерина Винокурова, Ви праві на 100%
Я взагалі не розумію людей, які починають когось критикувати, а особливо переходити на особистості. Ніколи б не додумалась критикувати чийсь твір, якщо його автор напряму мене не просив про сторонню думку і поради. Але люди є різні, і дійсно критика може бути дуже болючою, особливо непрохана. Тож ви все дуже правильно написали)
Анна Лір, Ми всі різні. І інколи кілька слів можуть просто "вбити". Тому потрібно вчитися і вчити інших не боятися. Дякую, що поділися своїми думками)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати