Моя щира рекомендація!

Сьогодні хочу порекомендувати вам твір, який залишив в моїй голові багато питань. Але й дав багато відповідей та роздумів.

Зустрічайте - "Карателі темряви" Діани Лисенко.

Твір починається як розповідь про місто, в якому жили діти, батьки, сім'ї та цілі родини. Але одного дня ті, хто вважали, що мають право встановлювати нові порядки, змінили все.

Діти втратили батьків. Люди втратили спокійне життя. Сестри розлучились в останньому бажанні знайти вихід до порятунку. І кожен мав знайти тепер не тільки шанс для життя. А переродитись в щось більше, підлаштовуючись під новий світ.

Це не проста історія. Але вона лишається в пам'яті. Як і герої.

Бастет -  дівчина з неймовірною силою духу та гордістю, якої вистачило б на сотню воїнів. Сила, гідність, вірність собі та дорогим людям. Колись вона врятувала дівчинку, яка в результаті стала тою, хто забрав у неї найдорожче. Відчай, який вона проживала на останніх сторінках бив по нервах так, що я закусювала губи в бажанні обняти її. Вона найбільша моя любов в цій книзі.

Калісто - жінка, яка втратила не тільки сестру, а й свою людяність. Пішла на компроміс із совістю, намагаючись врятувати себе. А згодом і своїх дітей. Вона викликає змішані почуття. Жалість, розуміння, інколи огиду, бажання обняти та вдарити. Але чи можна її винити? Вона просто дівчина, яка мала виживати там, де більше не мала орієнтиру світла в темряві інтриг.

Кеседі. Найбільш суперечлива героїня, яка починалась як дівча, яке потрапило в пастку. Повинна була підлаштуватись, вижити та стати воїном. Протягом книги вона знаходила і втрачала себе. Вона намагалась зберегти світло. Але бажання помсти засліпило її остаточно. Для мене Кесіді стала символом трансформації, яку проходять всі диктатори. Помста переросла в одержимість, яка забрала занадто багато важливих речей в житті інших людей. В тому числі тих, ким вона дорожила найбільше.

Сехмет, Максен та Рей. Це не просто чоловіки, яким не пощастило. Це сильні, вольові та характерні особистості. Кожен з них хотів простого щирого кохання. От тільки проявляли вони це по різному.

Сехмет знайшов ту, з ким створив пару та міг створити сім'ю. І коли вона зникла - він остаточно втратив себе. Став тим, кого ж сам ненавидів.

Максен - людина, яка відчайдушно намагалась допомогти людям. Але заплатив занадто велику ціну за це. Не міг сказати правду тоді, коли повинен був. Але завжди був чесним у своїх почуттях.

Рей. От він з самого початку викликав відразу. Як чоловік. Як людина. Він живий приклад того, що наші права закінчуються там, де починаються кордони іншої людини.

Окреме мистецтво - любовні лабіринти. Їх там наскільки багато, що можна заплутатись. Але вони життєві. Люди змінюються, змінюють своє бачення та світ навкруги. Та серцю не можна наказати кого любити. В моменти, коли рідна людина стає чужою, той хто був ворогом може стати коханцем. І це нормально. Це - життя.

Світоустрій, підземне місто над яким височіє розкішний замок. Ремесла та щирість там, де мав бути тільки холод підземелля. Описи настільки прекрасні, що ти наче поринаєш туди сам. Відчуваєш холод, запах фарби та нитки між пальцями в процесі вишивання.

І найбільше питання, мораль, яку можна винести із цієї історії: 

Чи варто ламати те, що здається правильним?

Кожен герой мав би задавати собі це питання раз на кілька розділів. Та саме те, що вони цього не робили, створює таку чесну та прекрасну в своєму трагізмі історію.

Як на мене, це не легке чтиво. Але воно пульсує в кожному слові. Люди помирають, живуть, знаходять кохання та втрачають близьких. Блукають, шукають вихід та ламають систему. Ламають себе в процесі. Читач живе разом з ними. Дихає і відчуває. І це найбільша похвала автору.

Мене пропустили через м'ясорубку. Багато разів я сиділа з широко відкритими очима і перечитувала сторінку. Але я жодної миті не пошкодувала про прочитання. 

Історія, яка залишається в серці. "Карателі темряви". Діана Лисенко. Знайдіть час поставити лайк та лишити коментар. Для вас це дрібниця, а для автора приємність та посмішка♥️