Розділ 1.1 Про Артефакти і помсту. 

Провалитися на першому питанні? Та легко, але я не мала права на це, коли на мене дивилися усі і на кону була помста Дельфі. 

– На минулій парі ми проходили артефакти, які допомагають, – я розтягувала слова з тим самим тоном людини, яка явно імпровізує, але хоче зробити вигляд, що все ідеально знає,  – в тому щоб проводити, – ах, яке ж там слово було, ну не струм же?  

Елевонда. Енергію. 

Брігель. Не знаю, хто ви, але дякую. 

 Артефакт, який зробила Брігель. 

– Ваша проблема в основі, – одразу ж різко вказав він на помилки, – і це при тому, що ваші слова суперечать діям…а хоча ви ж знайшли як це перекрити іншим способом, –  протягнув він.

Я й не сумнівалася. Телепатично запитавши дозволу сіла на одне з крісел, які були тут. Незручно, але іншого вибору не було. 

– Ви знали, що ромб насправді обирати найгірше. Поділ? Це не так працює. А кути й зовсім не дозволяють проводити енергію, але ви говорили з такою впевненістю і вірою в свої слова, що навіть не хотілося вас перебивати, – ледь розсміявся він. 

– Що вас пов'язує, – я піднялася зі свого місця, хоча я все одно ж нижча за нього. 

Його очі зблиснули якоюсь темрявою, але я лише продовжувала всміхатися, наче нічого не сталося. І чому я дозволяю собі щось подібне? Наче ж не збожеволіла? 

– А ви напрочуд прямолінійні Брігель, – його погляд залишився холодним попри веселу усмішку, – але ваші здогадки неправдиві. 

Він наблизився ближче і я з жахом усвідомила, що його зрачки такі як в драконів. 

Маячня. Їх не може існувати у нашому світі. Може у мене дах поїхав через навчання.

– Станьте моїм наставником! – сказала я, сама не очікуючи від себе такої сміливості.  

– А ви здивували, – він обернувся до мене і у його погляді було щось схоже на веселість. 

 Візуалізації до минулих розділів є на моєму телеграм каналі.