Не думала, що вчорашнє натхнення так захопить мене)) 

Світ Королеви шипів оживає з кожним рядком. Сподіваюсь, мої герої не розведуть мене ще на одну частину))

"Знову квітучий сад.

Але мене кличе вже не дзвінкий голос юнака, а грубий і такий радісний.

Я знову намагаюся наздогнати.

А коли перечепилася за коріння і впала, хтось подав руку.

Велику, мозолисту. Я не думала, вклала свою долоню і дозволила допомогти.

Він вже дорослий чоловік. Але блакитні очі не змінилися. Вони так само дивилися на мене з любов’ю. Коротке світле волосся було зачесане назад, і тільки кілька пасом спадало на обличчя.

— Хто ти? — питаю знов.

— Згадай…

— Я кохала тебе? Ти мій чоловік?

Він зітхнув, і його посмішка була сповнена такої болючої ніжності, що моє серце стиснулося.

— Я кохав тебе…"