Коли вона поруч — все інакше.

Я не знаю що таке любов, та однозначно ця дівчина запала в душу. Моя норовлива.

Після виписки привіз її до тітки. Не в готель ж вести. Ледь на ногах стоїть, а готова рвати мені горло. Мені ще досі кортить скрутити їй шию. Та тепер повинен дбати. Як вмію — та я стараюсь.

Хотів поговорити в середині. Та вона брикається. Затулив рота.

— Ти що робиш, Владе? Геть збожеволів?

— Я...

— Ходімо, люба. А ти куди? Для тебе тут нема місця.

— Тьотю!!! Вона моя наречена!!!

— Не сміши мене. Ні колечка, ні пропозиції, ні відповіді. Їдь в свій готель. Я теж зла на тебе. Забирайся.

Просто чудово. Мене вигнали з власного дому. Та вона права. Потрібен час.