Коли вона поруч — все інакше.

Я не знаю що таке любов, та однозначно ця дівчина запала в душу. Моя норовлива.

Після виписки привіз її до тітки. Не в готель ж вести. Ледь на ногах стоїть, а готова рвати мені горло. Мені ще досі кортить скрутити їй шию. Та тепер повинен дбати. Як вмію — та я стараюсь.

 

Хотів поговорити в середині. Та вона брикається. Затулив рота.

— Ти що робиш, Владе? Геть збожеволів?

— Я...

— Ходімо, люба. А ти куди? Для тебе тут нема місця.

— Тьотю!!! Вона моя наречена!!!

— Не сміши мене. Ні колечка, ні пропозиції, ні відповіді. Їдь в свій готель. Я теж зла на тебе. Забирайся.

 

Просто чудово. Мене вигнали з власного дому. Та вона права. Потрібен час.

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Анна Лір
11.10.2025, 18:59:43

Дочитала до цього моменту) Навіть не знаю, що тепер Влад мусить зробити, аби заслужити пробачення.

Єва Рей
11.10.2025, 19:20:30

Анна Лір, Далі буде цікавіше . Анна вміє випробовувати на міцність.

Інші блоги
Фінал літмобу #березневі_буккотики
Ось і добіг кінця наш міжавторський літмоб весняних історій, кожна з яких подарує вам захоплюючі емоції. Всі історії знаходяться за тегом #березневі_буккотики. А я вам нагадаю про кожну авторку та її книгу нижче: "Проклятий
Флешмоб «оповідання за картинкою»
Отож, любі мої друзі, колеги, читачі, чи три в одному. Пропоную на хвилинку відкласти серйозні справи й трохи побавитися. Давайте напишемо весняне оповідання за картинкою — легеньке, світле, тепле, з ароматом книжок. ☄
Знайомство з еротичним твором "В обіймах Моря"
Вітаю! Ми знову зустрічаємося з вами для обговорення «В обіймах Моря», але цього разу з метою оглянути ланцюжок фактів у рубриці «Знайомство». Сьогодні в нас легка еротична історія якраз для весняного
Довгоочікуваний штиль
Мої любі, історія «Шторм серця» офіційно завершена! Навіть не віриться, що ми разом дійшли до фіналу цієї непростої, емоційної, місцями такої ніжної історії. Для мене це була не просто книга, а цілий вир почуттів, переживань,
Мене зворушило до сліз...
Я вже не просто плакала, а вила, хапала повітря розпухлими губами, по яких текли сльози, шмигала носом, сиділа на підлозі біля Руслана й притискала його голову до своїх грудей. Я розуміла, що варто заспокоїтися і подбати про
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше