Знайшовши за ліжком нову шаль, Люда швидко закуталася в неї і обережно вийшла на балкон, який за ніч майже по коліна замело снігом. Втоптавши босими ногами вузеньку стежку, вона сперлася долонями об поруччя і глянула вниз. Здавалось, що все подвір’я довкола храму було вкрите білим полотном, а чорні дерева створювали ілюзію вишивки.

   Дівчина вже хотіла іти геть, бо ноги посиніли від холоду, як раптом помітила  свіжі сліди, які вели з вулиці під костел. Вони простягалися до дверей, а далі різко повертали вліво й зникали за кутом.

                                                 ТЕЛЕГРАМ КАНАЛ "ЗАГУБЛЕНІ У ВІЧНОСТІ"