Кхм...

  Кхм-кхм.

  Кха-кх-кхм.

  Так... Ну... Знаєте, як то буває: пишеш щось, думаєш, що буде по-одному, а потім усе міняється — і виходить по-іншому. Думаю, це знайоме кожному.

  Тож... Є у мене чудовий, мій прекрасний Джо, який, до речі, пише вірші :) І так сталося, що він написав вірш, який, на жаль, не вийде вкласти до книги, бо він мені зламає систему. Тому я лишу його тут.

Людина з очима кольору неба

  А ще у Деррі було таке вподобання — забирати собі гарні рядки чи віршики, бо Джо їх зазвичай скручував десь і викидав, як непотріб. І це мав бути один із тих віршів, але тепер він залишиться тут — на віки вічні. Я прирікаю його на місцезнаходження лише в цьому пості.

Книга "Запах" - Драма, психологія, слеш... Ітан в пакеті! Заходьте і відкриєте ще багато чого)))