Сьогодні хочу звернутися не до читачів, а до авторів - можливо, хтось впізнає себе в цій ситуації.
Я нещодавно почав писати ще одну історію з циклу «Об’єднане Королівство» (і так, для тих, хто не знає - поки одна арка виходить поетапно, наприклад «Міфи Древніх», я паралельно працюю над наступною).
І от у мене часто буває таке:
вчора я написав, скажімо, другу главу (у мене одна глава - це 3–6 розділів), усе виглядає добре, я задоволений.
А сьогодні перечитую - і розумію, що щось не те.
Або надто просто, або занадто філософсько, або взагалі не вписується в концепцію книги чи навіть у весь цикл.
І тоді я беру й переписую все з початку.
Іноді навіть кілька разів.
Останнім часом я почав робити собі так званий «скелет книги» — структуру, щоб бачити загальний напрямок.
Не скажу, що це вирішило всі проблеми, але стало трохи легше.
Та все одно іноді ловлю себе на думці:
а раптом саме ті перші, “невдалі” варіанти — це і є щось варте, просто інше?
Може, іноді варто дозволити собі експеримент, навіть якщо текст виглядає “неправильним”?
Тому дуже хочу почути вашу думку:
-Як ви з цим справляєтесь?
- Переписуєте, поки не “сяде”, чи залишаєте різні варіанти для експериментів?
P.S. До речі, нова глава «Міфів Древніх» уже вийшла - не пропустіть!
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦе питання мені дуже відгукується. В першу чергу, щоб не було такого, роблю загальну арку книги. Тобто накидаю сюжет та загальну послідовність розділів, щоб бачити куди рухатись далі. По ходу написання вони розширюються і рухаюсь далі за сюжетом, який складений в голові. Але арка лишається та одна. Допомагає ще, коли знаю основні повороти та фінал. І звісно, буває що можу написати таке, що геть не лягає. Ні в сюжет, ні в душу. Тому переписую і відпускаю ту чернетку.
Вам удачі та натхнення)
Завжди так на самому початку. Вам здається, що все має бути ідеальним, проте ні, не має. Я так само перечитувала й перечитувала, виправляла й виправляла, аж доки не зрозуміла, що час іде, а жодного закінченого рукопису я не маю. Тоді я припинила перечитувати всю книгу, або ж половину, як сідаю писати нову главу. Зараз пересилюю себе й читаю лише останній розділ перед тим, як писати новий, аби увійти в ритм. А виправляю лише перед публікацією, аби просто прибрати всі огріхи, нічого кардинального не міняю.
Ви виростите з цієї книги за кілька років, якою б доведеною до ідеалу вона вам не видавалася зараз, бо ви виправили її сотні разів. Тож це просто втрачений час. Бо з кожним реченням, з кожною новою книгою ви відточуєте своє перо. Шукаєте свій стиль. Цьому треба просто дати статися, аби вирости, як автор. Дати статися неідеальним книгам і любити їх за те, який шлях вони дали вам подолати.
Тому пишіть і йдіть далі. Редагуйте помилки не переписуючи всього тексту, і знову ж таки йдіть далі. Бо далі ви знайдете себе як автора і вже не будете сумніватися в таких речах.
Просто завершіть історію. Ви не знайдете відповідь на свої питання, поки не побачите кінцевий результат. Тільки коли є початок і фінал, можна вже якось оцінювати. Можливо, щось і доведеться переписати. А, може, і ні. Може, ви просто недооцінюєте себе.
Може треба більше часу ніж день, щоб прочитати написане свіжим поглядом, або іноді залишити, як є))) І буває, що "як є" — це виявляється класний варіант)
Okej, Так, буває по-різному і це зазвичай залежить від декількох факторів, починаючи від настрою та закінчуючи жанром в якому пишеться текст
Ви даєте тексту "перепочити" від вас. Коли починав писати, щось схоже було, і скелет зробив лише гірше)
Зі своєї вежі я дав би вам пораду перечитувати і правити не на наступний день. Зробіть паузу у кілька днів, навіть відкривайте текст у іншій програмі. Міняється точка сприйняття. І тоді краще видно, що потрібно прибрати, а що лише підправити.
Okej, Я теж виставляю лише повністю написані та відредаговані історії, навіть великі. Бо без сюжетних дір під час написання нікуди)
Радий допомогти. Успіхів у вашій творчості))
Зазвичай редагую написане наступного дня. Часом повертаюся, щоб виправити помилки, які не були помічені. Критично сюжет не редагую, опубліковане взагалі не чіпаю. Розбийте план книги на розділи. Напишіть те, що хочете бачити в кожному розділі, але не бійтеся відходити від сюжету. І не видаляйте вже написане. Зазвичай, воно і є те, що треба.
Ріна Март, Дякую за пораду. Я також редагую здебільшого наступного дня, але книги завжди пишу завчасно — ще до того, як вони з’являються на платформі. Коли приходить час публікації, текст уже повністю зібраний і мені справді подобається.
Поки виходить одна історія, я паралельно працюю над наступними арками циклу. Власне, ще до моєї появи на Букнеті більшість нинішніх історій уже були написані, тож процес публікації для мене — це радше поділитися готовим матеріалом, ніж його доопрацьовувати.
А ваш підхід із планом і чіткою структурою мені близький — це справді допомагає не загубитися в деталях, особливо коли цикл саги великий.
Я дуже рідко щось переписую і ніколи те, що вже опублікувала. Це трохи неповага до читачів викладати сирий матеріал. Якщо є сумніви щодо тексту, краще не поспішати ним ділитися. Дайте йому полежати, потім перечитайте і відредагуйте. А тоді вже публікуйте. І залишайте вже як є. Ви можете ставитися критично до власного тексту, а комусь навпаки сподобається. Найголовніше як на мене - щоб текст без помилок був. А план - це завжди хороший варіант. Деякі пишуть без нього, але він рятує від сюжетних дір, не дає заплутатися і нагадує про що треба писати.
Okej, ну так план — це ж не закон. Це лише основа сюжету. А в процесі написання він цілком може доповнюватися і дещо змінюватися. Це нормально. В мене іноді другорядні герої на ходу з'являлися, просто в процесі написання розділу)) Чи ідея якась додаткова.
Для мене перше написане – це завжди нарис, черновик, хоча завжди пишу набіло. Буває ще застрягну посеред розділу, не можу ніяк просунутися, доводиться передивлятися – виправлю щось у сюжеті чи діалозі, чого до того й не помітила – ОК, можу рухатися далі.
Okej, Саме так) Причому ж я не думаю – так, треба буде там-то переробити, щось мене те слово не подобається – просто ніби щось муляє)
Експерименти необхідні, Ви під час них даєте собі волю і не обмежуєтесь. Та коли політ фантазії нарешті привів Вас до конкретної ідеї, яку Ви хотіли б втілити у сюжет, тут уже час подбати про "кістяк", структуру твору, окреслити кульмінаційні моменти, пропрацювати мотивацію героїв, розписати світ тощо.
Редагування це нормально, "невдалі" варіанти можуть стати вдалими, якщо Ви дасте їм "настоятися", а тоді проаналізуєте і підкреслите сильні та слабкі сторони, над якими будете працювати надалі.
Не варто відмовлятись від ідеї, якщо вона не подобається зараз, цілком імовірно, що при правильній роботі з нею, вона отримає нове дихання і шанс на вітлення)
Чудовий блог, бажаю успіхів та натхнення! ✨
Кайла Броді-Тернер, Безмежно,Вам,дякую! Дуже мудрі слова — справді, експерименти відкривають нові ідеї, а редагування допомагає їм дозріти!
Я скажу так, що у мене такої ситуації немає, бо я заздалегідь пророблюю історію, і таких проблем у мене не виникає. Хоча я на ходу придумую сюжет, але розумію, як він мусить приблизно виглядати.
Dark Man, Я, мабуть, з тих, хто все планує наперед:) Тому подібних “зависань” майже не буває. Навіть коли сюжет народжується на ходу, я вже маю уявлення, яким він має бути.
Вітаю. Я дуже рідко переписую. Вважаю, що те, що з'явилося першим — народжене. А редагування — спроби покращити. А якщо переписувати — це вбити народжене. Якось так))
Ромул Шерідан, Цікава думка! Дякую, Вам!
А я просто почитаю відповіді…
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати