Здавалося, болючіше і прикріше бути вже не могло. Але я помилявся.
Я мовчав, а русалка, бачачи моє нерозуміння, знову заплакала, промовляючи крізь сльози:
- Пробач мене...
Господи, вона ще й вибачалася переді мною. Переді мною! Перед недоумком, який злякався втратити своє комфортне життя і кинув кохану дівчину напризволяще! Перед недоумком, який був винен у двох із трьох озвучених Алевтиною проблемах.
- Це моя вина... - я відчув, як від огиди до самого себе і від власної безсилості, почав плакати. Останній раз я так плакав в одинадцять років, коли зламав ногу. - Аля... Пробач мене, якщо зможеш, - я продовжував плакати, сховавши обличчя в жіночих колінах.
- Мені дуже шкода, що так вийшло... - протяжно, немов скиглячи, повторювала русалка.
Деякий час ми обоє просто плакали. Ще якихось півроку тому я радів своєму розміреному, спокійному, розпланованому і щасливому життю. Тепер же моє життя здавалося мені ні хріна не спокійним і не щасливим.
Якщо шукаєте емоційну, чуттєву і драматичну історію зі щасливим фіналом, то (Не)потрібне кохання - це вона!
так, чоловіки теж плачуть....але якщо він вже сам усвідомив, що напартачив....то виправляти зазвичай пізно.....але ми ж пишемо історії про кохання)))) тут ніколи не буває "запізно"
Дорогі друзі. Спішу поділитися новиною: книгу "Спадкоємиця крізь час" завершено. Оскільки вона в передплаті, то я ретельно вичитую можливі одруківки і ближче до вечора натисну хвилюючу кнопку "Завершити".
Поки
Якщо ви любите вайб українських міфів, але в сучасному антуражі - запрошую до ПОЗАСВІТТЯ! Наш час (тільки мирний). Наша Україна. Одне з наших міст. Характерник-двоєдушник, що працює адвокатом. Гонихмарник, котрий ночами
Наша крива байдужості дійшла фіналу. Ця історія змінювалася, герої розвивалися і вони отримали свій щасливий фінал, своє "ЖИЛИ ВОНИ ДОВГО ТА ЩАСЛИВО". Дякую всім хто підримував та вірив у Сашу і Віку! До нових зустр
Маленький шматочок із нового розділу, де герої намагаються відпустити минуле, але чи вдасться це їм? І чи згодні ви з тим, що якщо справді кохаєш, то пробачиш все? Вона моргнула, думаючи, що їй просто привиділось, але
Розділ 6 чекає на вас! Дорогі читачі, емоції в історії загострюються до межі. Віра намагається сховатися від наслідків минулої ночі й переконати себе, що це була лише помилка. Але чи можна обдурити власне тіло, коли
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже чуттєвий уривок...і так, чоловіки теє плачуть, адже також мають почуття
так, чоловіки теж плачуть....але якщо він вже сам усвідомив, що напартачив....то виправляти зазвичай пізно.....але ми ж пишемо історії про кохання)))) тут ніколи не буває "запізно"
Соломія Вейра, Саме так) дякую, що зазирнули)
Я в захваті від цієї історії!
Наталя Шпак, Дуже дякую!
Неймовірно ніжно та правдиво❤️
Люмен Белл, Дякую!
❤️❤️❤️
Белла Ісфрелла, Дякую)
Дуже зворушливо.
Сергіель Краель, Дякую!
Дуже гарно. Він усвідомлює таки щось))
Ромул Шерідан, Таки да. Дякую
Дуже палка та емоційна історія!
Злата Т, Дякую, що оцінили ♥️
Емоційна книга.
Очікую продовження♥️♥️♥️
Тамара Юрова, Дуже дякую ♥️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати