Друзі, ви ж знаєте, як легко захопитися світом, який пишеш!

Я так поринула у шалене протистояння між Селестрою та Іліаном, магію та іншими істотами, що ледь не забула про одну важливу річ: у нашому магічному світі існують... звичайні люди! Так, ті, хто не мають епічних сил, але мають чисту, нестримну здатність рухати сюжет так, що аж іскри летять!

Якщо ви думали, що боротьба Селестри та Іліана — це вже максимум драми, тримайтеся! Книга приймає новий виток.

До нас приєднуються нові герої! І вони тут, щоб поставити (метафорично, звісно)одне цікаве питання Селестрі:

Чи бувають ситуації, коли варто стати на сторону свого ворога? Чи залишитись стороннім спостерігачем?

Натискайте тут, якщо ви ще не поринули в чарівну історію перетворень))))

А поки я дарую вам новий анонс 20 Розділу)))

— Я прошу тебе… — тихо, майже пошепки заговорив він, схилившись до мого вуха, і його голос, зазвичай спокійний чи глузливо-лінивий, раптом став майже благальним. — Посидь тихо... Добре? Потім ми все обговоримо, я обіцяю. Але зараз… тобі справді треба побути мишкою. Дуже тихою мишкою.

Я розуміла, що щось відбувається, щось, окрім нас, але емоції — ті хвилі невимовної образи, не дозволяли мені слухати його.

Я ледь помітно кивнула щойно він ослабив хватку — не стрималася. Різко нахилилася й боляче вп’ялась зубами в його пальці. Відчуття було дикуватим робити це в людській подобі.

— Якого біса?! — вилаявся він, смикнувши руку, і навіть зіщулився, наче по-справжньому образився. — Людиною стала, а звички... тваринні так і лишилися.

Я з викликом випросталась, поклавши руки на боки, пальці інстинктивно зжалися в кулаки.

— За це тобі дякувати треба, — огризнулася, очі запалали ледь стримуваним вогнем. — Сам зробив — сам і розгрібай.

❣️Щиро дякую вам за вашу безцінну підтримку!❣️

Я знаю, що у книги вже зібралася пристойна кількість постійних читачів, і ви уважно стежите за розвитком історії Селестри. Саме для вас я привідкрию завісу фіналу.

Епілог обов'язково буде теплим та затишним, адже неможливо не винагородити героїню за всі страждання і страхи, які вона пережила. Тож сміливо перегортайте віртуальні сторінки книги — ви отримаєте фінал, що зігріє душу. А поки історія продовжується…))))