Продовження  уже на сайті! 

Уже за традицією ділюся візуалами і короткими уривками розділу ✨

– Мені прикро, що це сталось. Та це зайвий раз доводить, що та дівчина не гідна ні тебе, ні Сейджа. 

Джейд зустрівся із матір’ю поглядами.

– Твоя любов ще знайде тебе, синку. І вона, повір мені, не боятиметься твого погляду, а любитиме його так само сильно, як тебе самого.

Сафріна поцілувала сина у скроню і підвелася, повертаючись до палацу.

Джейд розтягнувся на поляні, стараючись не дивитись у пітьму з боків.  Поглянувши у всіяне зорями небо, хлопець полегшено зітхнув. Квіти погойдувались разом із травами і лоскотали обличчя принца. Пилок злітав, підхоплений вітром і розпорошувався обличчям хлопця мілкими блакитними крапками. Відчувши знайомий п’янкий аромат і дотик прохолодного цвітіння, він заспокоївся, занурюючись у власні думки. Уява малювала сяйливі образи, що забирали страх, тривогу і безнадію.

– Що він робить? – шепотів Сейдж, визираючи з-за дерева.

– Не знаю. Та мама дуже схоже описувала квіти, що давно зникли.

– Що за квіти?

– «Сяйливе око». Сонячні викорчували все коріння і засипали землі сіллю.

Аденна роздратовано зітхнула. Сейдж, як і вона сама відчував занепокоєння, що не знає чогось про брата. Він приховував від них обох ці свої вилазки до «пустки». І робив це не дарма. Не вірила Аденна, що він приходить сюди просто аби понюхати квіточки. Та і квіти мали дивний вигляд. Навряд чи справа лише у цілющих властивостях. Не стали б сонячні викорчовувати їх лише аби щось довести зоряним. Тут було щось інше. Щось глибше.

А що саме, ви зможете дізнатися уже завтра у новому розділі "Спадщини Троїстої Богині"!✨

 

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️