10к Прочитань

Нарешті і моя Марина тепер має вже понад 10К прочитань ❤️☺️

А хто можливо забув, або не знав мою маленьку тендітну дівчинку, так от я вирішила нагадати, яка вона в мене гарнюня❤️❤️❤️

А також сьогодні знову чарівне число

І саме тією самою 345-ою стала талановита автрорка Олена Лук'янова ☺️

А тепер трішки про мою Мариночку☺️

Пробудження дівчини було, м'яко кажучи, різким.

Її вирвало зі сну щось мокре й холодне, від чого підірвалася в ліжку як ошпарена.

Батько стояв біля ліжка з порожнім відром. Дивився суворим злим поглядом на неї мовчки. Вона нічого не відповіла, лише зітхнула важко, дивлячись на мокру постіль та прилиплу футболку до свого тіла. А потім він так же мовчки вийшов із її кімнати.

Ображена Марина прибрала мокру білизну з ліжка та пішла до ванної кімнати. Вкинула мокре ганчір'я до кошика з брудною білизною, роздяглася і полізла в душову кабінку. І тільки коли вона вже намилилася помітила білий браслет на лівому зап'ясті.

Вона придивилася до незнайомого предмету. Він був суцільний. Ніде на ньому не було видно ні якої застібки чи шву. Вздовж усього браслета були такі ж символи, які вона бачила у тій дивній споруді. Дівчина спробувала його зняти, та браслет хоч і не тис, проте навіть не розтягувався, і вона так і не змогла його зняти.

Обмилася від шампуню, накинувши на себе халат дівчина пішла до своєї кімнати. Дістала з шухлядки письмового стола канцелярські ножиці. Спробувала перерізати, та в неї не вийшло. Прокрутивши браслет на руці дівчина почула, як Алла Андріївна її кличе на сніданок. Тоді вона швиденько переодяглася в чистий одяг і попрямувала до літньої кухні.

Марина приєдналася до батьків.

— Ну розказуй, доню. — обізвався з суворим поглядом до неї батько — Де була? Чим, і з ким займалася? — проговорив останні слова спокійним тоном, дивлячись в тарілку з борщем.

— Ну... Я зібралася, пішла по гриби. Ну туди... до водоспаду. Назбирала більше половини відра рядовочки, і раптом земля під ногами провалилася, і я опинилася в якомусь підземному бункері. Там були якісь літаки, чи машини, чи щось схоже і на те, і на те. Потім довгими коридорами приблукала до якихось кімнат з моніторами, тільки вони були якісь… голографічні. А потім з'явилася якась жінка-привид, яка щось белькотіла незрозумілою мовою, потім вказала залізти й лягти на якесь крісло. А потім мене накрило якимось скляним куполом, і я відключилася. А коли прокинулася, вона почала мені дещо розповідати..

— Розповідати? — перепитав батько розмішуючи ложкою сметану в борщу — І ти її розуміла? — на що дівчина кивнула — Так вона ж белькотіла незрозумілою мовою.

— Ну… вона потім сказала, що завантажила мовний пакет, і вивчила мову, поки я була у відключці...

— Доню, — відсунув тато тарілку, переглянувся з дружиною, а потім, вдивляючись Марині в очі, запитав — а ти часом була ті гриби не куштувала сирими? Чи може якісь другі гриби куштувала..? Що ти верзеш?! — зірвався він вже в крик.

— Я серйозно, тату! Чесно! Правду кажу!

— Ти кого намагаєшся надурити?! Я тобі що… якийсь пацан?! Я можливо з виду дурак, а так нормальний! Признавайся! З ким і де тягалася?!