Відкопала такий-от діалог серед старих записів. Напевно, його можна було б використати у якійсь із сцен, та я навряд чи впишу цей діалог найближчим часом.

— Я ж тобі допомагаю! — крикнула вона невдоволено, схрестивши руки на грудях.

— Допомагаєш? — Я різким рухом відклала книгу, обпаливши дівчину несхвальним поглядом. — Та ти все псуєш! Усюди і цілодобово.

Невже вона не розуміє, що я завжди працюю сама? Що я не потребую її "моральної підтримки" чи подібних проявів вдячності?