Уривок з роману: 

— Авроро, кров… — Її коліна підкошуються просто у мене на очах. Я бачу, як цівка крові стікає по її лівій нозі й капає на паркет. Її лице різко біліє, очі закочуюся. На щастя, Лука вчасно підхоплює її на руки й мчить на перший поверх. — Чого ти стоїш? Заводь машину. — По його реакції очевидно, що він знає все. Якби не ця ситуація, то друг Аврори б спустив мене по сходах або відгамселив, навіть попри те, що останнім часом ми добре ладнаємо. 

Я бачу, як крові стає все дедалі більше й починаю себе картати. Якби не стрес, не моя реакція, то цього б не сталося. Тепер я можу втратити їх обох. 

— Луко, це кінець? — Вона не приходить до свідомості, навіть коли ми кладемо її на заднє сидіння. Я виливаю частину води з пляшки собі на долоні аби змочити їй лице, але вона це ігнорує. Єдине, що я чую — її легке дихання, яке лоскоче мені запʼястя. Не можу відвести погляду від її лиця. Надіюся, що от-от вона прокинеться. 

— Замовкни й сідай біля неї.

Якщо вас зацікавив уривок, то запрошую до прочитання моєї книги "Ставка на ненависть" за посиланням.