(загадково посміхається, перевертаючи стейк на пательні, перш ніж звернутись до вас)

Оу! Салют. Давно не бачились. А я тут… ну, знаєте… сміття викидаю. Різне.

(обережно поправляє стейк лопаткою)

Я би і далі сидів собі у своїй тропічній барлозі, якби не… один вельми цікавий кейс. Який прямо надихнув мене вийти на сцену. Ні, серйозно: це справді заслуговує на увагу. Готуйте вогнегасники, тому що палатиме файно. Але… (посміхається ширше) Навряд ви зможете це загасити.

(акуратно бере один стейк виделкою та кладе на тарілку поряд і потім знову фокусується на вас)

От знаєте: заходжу я на сайт після тижневої, чи… двотижневої перерви і бачу 400+ сповіщень! “Мамо рідна! Я ж популярний!” - наївно подумав я. І… Був правий. (витримує драматичну паузу) В тому, що був наївний.

(Ба-дум. Птссс!)

(уявний зал регоче, Чілл продовжує з непроникним лицем-цеглиною)

Ніфіга я не популярний. Ці сповіщення - це просто публікації від інших авторів… Яких я навіть не читаю… (розгублено розводить руками, наче шукаючи когось, як Джон Траволта з “Кримінального чтива”). 

…

…Що за...

(ніяково почухує висок пальцем, нахмурившись)

Коли я встиг підписатись на це? З яких пір взаємні підписки стали… важливішими за контент?

(хапає ножа з виделкою зі стола і відрізає шматок стейку, закидуючи собі до рота. Задоволено мугикнувши він замислився, жуючи)

“Що? Ти відписався від мене? А-ну підпишись назад, або я відпишусь від тебе!”

(стримано прокашлюється, з непроникним лицем випльовуючи шматок стейку в смітник поряд, слідом за ним відправляється стейк з тарілки. Він ставить порожню тарілку на стіл та дивиться на вас)

Здається… нам час схаменутись, друзі. Ну… якщо не ВАМ, то МЕНІ, принаймні, точно. І зараз буде дуже боляче, неприємно, розчаровуюче, цинічно і жорстоко. Тож вагітним та дітям раджу відійти від екранів. Відійшли? Я попередив.

(спирається на стіл, дивлячись на вас)

Якщо ви не пишете нудний, банальний СЛР про чергового владного босса та цнотливу працівницю, якщо ви намагаєтесь створити щось власне, не маючи бюджету на просування, і сподіваєтесь що взаємні підписки це ТЕ, що підживить вашу ілюзію про успіх, змусить вас подумати що ”я важливий(а), ось у мене купа підписників”, якщо ви пишете Фентезі чи Фантастику чи Щозавгодно окрім СЛР, то… (стримано посміхається) Мені вас дуже шкода. Тому що більшість з вас ніколи не отримають своє визнання. Більшість з вас ніколи не зможуть продавати свої книжки тут, чи будь де взагалі на українському ринку. Хоча, ви можете тішити себе ілюзіями скільки вам завгодно, це нічого не змінить. Тому що… нічого особливого у вас немає. Тому що ви посередності, які хочуть бути кимось. Бути значними. 

Рекомендації з безкоштовного просування можна пропустити: все це не працює, якщо ви робите НЕ попсу. Можемо посперечатись, але я не бачу жодного сенсу.

Але знаєте що…

(стримано сміється хитнувши головою, знову дивлячись на вас)

Це не гординя, чи бажання повчити вас. Ні. Це просто тверезий погляд на речі. Вас надто багато, розумієте? І Я РАЗОМ З ВАМИ. 

ТАК! (розводить руками)

В мені теж немає нічого особливого. Я - така ж посередність, як і ви, який намагається вилізти по цьому всьому… кудись. Ви можете бути незгодні, бо ви вважаєте себе особливим. “Я ОСОБЛИВИЙ(А)! ТИ НІЧОГО НЕ РОЗУМІЄШ!” - добре… начхати. Ви - особливі. Нехай буде так. Залишаю вас з вашою “особливістю” в спокої.

Втім…

(знову спирається на стіл прямими руками)

Я вважаю, що не підписки повинні бути важливими, а контент. І коли людина приходить до мене в особисті в ТГ, (вони навіть не полінувались знайти мій особистий акаунт, на хвилинку! От би так шукали мій контент!) і каже якусь маячню, типу: “Чого ти відписався я теж відпишусь від тебе” і бла-бла-бла, то… мені дуже хочеться щось сказати їм неприємне, але натомість я просто додаю їх в чорний список. Але все ж я скажу всім тим, на кого раніше я підписувався “з ввічливості”… О-о, так, ми підійшли до самих смаколиків. (задоволено потирає руки посміхаючись)

(він спирається руками на стіл знову, витримавши паузу)

Я скажу вам те, що сказав в цьому кейсі: “Не пам'ятаю, щоб був щось тобі винен, тож… сорян”. (стримано посміхається. Він плавно нагинається під стіл і дістає звідти каністру з бензином) То ж… я відмовляюсь більше брати участь у цьому театрі… взаємного вампіризму. Так.

(енергійними рухами, мугикаючи веселу пісеньку він починає лити добру калюжу під столом, потім йде лити густу цівку бензину на пісок задкуючи до бунгало. Потім він заливає фасад свого бунгало і викидає каністру недбало всередину. Нарешті він повертається до вас загадково посміхаючись прямує назад до столу з барбекю)

О-о, не хвилюйтесь: я не чіпатиму тих, хто встиг залишити слід в моєму серці. Хто не залишиться, то… можливо, ваш слід був недостатньо глибоким, або ж взагалі відсутній м? Або я просто ще не добрався до вашого профілю (тихо хихоче в грудях) Хто знає. Якщо після цього блогу вас поменшає вдвічі чи… навіть втричі… (ввічливо посміхається, зупиняючись перед барбекю) я не буду ображатись. Врешті решт, навіщо вам тримати в підписках когось, хто ніколи не читатиме вашу писанину? Я про себе, типу. Це правда - я ніколи, або майже ніколи не читатиму нічого на цьому сайті. За дуже рідкісними виключенням, або кардинальною зміною приорітетів та смаків. Тож… Знайдете… когось іншого. Окей?

(з загадковою посмішкою Чілл штовхає стійку з стейками та барбекю в пісок, вугілля підпалює стрічку піску, що мчить до бунгало і через пару секунд бунгало спалахує сильним полум’ям)

(Чілл дивиться на полум’я бунгало, задоволено посміхнувшись і повертається до вас, розвівши руки)

Тож… відповідаючи на своє питання на початку блогу: Ні, якщо вони - мертві відносно мого основного контенту, тобто книг.

І…

Якщо після цього я не зможу більше давати рекомендації іншим книгам, бо вас стане менше сотні… невелика втрата, якщо чесно. Нехай моїх підписників краще буде менше, але вони будуть зацікавлені. Та й менше… спам-сповіщень буде, де я ледве знаходжу взаємодії з… власним контентом.

(Клацанням пальців матеріалізує в руці тліючу цигарку і робить плавну затяжку, видихаючи з задумливим поглядом кудись в сторону)

Ось такі вийшли… “Стейки”. Тож…

(посміхається наостанок)

Мир. І Чілл.

(з тихим смішком він розвертається і прямує просто всередину палаючого бунгало потягуючи цигарку де зникає в полум’ї. Його подальша доля в цьому сценарії вам невідома.)

Хроніки Архітектора: Код Реальності.

Плейлист Спотіфай для занурення у Всесвіт моїх книг.

Мій Інстаграм.

Мій ТГ з книгами.