Мої вітання, любі!!!

Запрошую до нового розділу роману "Няня для сина мільйонера".

✨✨✨

Тільки-но родичі дівчини зникають з поля зору, як вона звільняється з моїх обіймів і, обнявши себе руками, пильно зиркає на мене.

— Спасибі, Дем’яне Тарасовичу, та, схоже, ви трохи перестаралися.

— З чим? — одразу примружившись, питаю.

Кіра зітхає і, почервонівши, відмахується.

— З обіймами. Це було зайве.

Хмикаю і крокую до неї. Мене вабить її принципова категоричність, але страшенно не подобається те, що ця красуня відверто відшиває мене. Напевно, у цьому щось є. Адже більшість на її місці моєї прихильності точно б не опустило.

— Кіро, це було вимушено, і, як бачиш, дієво...

— Авжеж! — хмикає вона. — Ваші останні слова мали колосальну дію, а не усі ці обнімульки, — дівчина нервово ковтає. — І взагалі, звідки ви стільки знаєте про мене?

Книга тут...

Приємного читання!