Додано
08.10.25 09:45:15
Я думала, що огидна тобі...
На даний момент це найкраще зображення, яке створив ШІ для Люди та Йоана. Хочеться його роздрукувати і повісити в рамочку.
***
Чоловік забрав її волосся і помітив на шиї маленьку родимку.
— Скільки їх, ще невідомих для мене? — він обережно провів по ній пальцем, від чого Люда ледь здригнулася.
Його погляд ковзнув вниз, проте цупка тканина сорочки не давала можливості бодай щось розгледіти.
— Поцілуй мене, — хриплим голосом попросила дівчина.
Йоан, ніби тільки цього й чекаючи, припав губами до вологих вуст. Люда відповіла на поцілунок, вхопивши його за плечі. Руки молодого послушника міцно обвили її тонку талію, не даючи впасти.
Дівчина спробувала розщепити ґудзики на жорсткій рясі, але тремтячі пальці не слухалися. Йоан дивився на неї, на тінь від довгих вій на її розрум’янілих щоках.
Ні, цієї ночі перемогу здобув другий голос, той, що вже стільки часу муркотів всередині нього, а тепер майже гарчав, скручував нутрощі у вузол, вимагав здерти сорочку з цього юного тіла і без зайвих церемоній заволодіти ним. Як Йоан звик, як робив завжди, ще за земного життя.

Більше пікантних моментів, зображень та обговорень у ТЕЛЕГРАМ КАНАЛІ "ЗАГУБЛЕНІ У ВІЧНОСТІ"
Леля Карпатська
172
відслідковують
Інші блоги
Є книги, які спочатку мають сюжет, героїв і фінал.
А є ті, які починаються з відчуття…
З думки, що прийшла серед ночі. Зі спогаду, який довго жив усередині. Зі слів, які раптом стають такими важливими, що їх неодмінно хочеться
Неймовірні мої, дякую вам за увагу до мого " Листопадового щастя"! Для мене ваші прочитання, надають таку саму радість,як ромашки для Марини. Вдячна кожному з вас!
Привіт всім. Я просто не можу не поділитися з вами неймовірною радістю: я нарешті отримала комерційний статус! ✨ Безмежно дякую кожному й кожній, хто читає мої історії, коментує, додає до бібліотек і підтримує зірочками.
Тарас повільно прокашлявся. Його кадик на шиї заходив ходором, а темні очі в напівтемряві спалахнули таким відвертим вогнем, що вода навколо мене, здавалося, нагрілася ще на кілька градусів. Але він не пішов. І навіть не відвернувся. —
⚡ Челендж від Дієз Алго “оповідання за картинкою” Вітаю, шановне товариство! Ви коли-небудь замислювалися, що окуляри річ досить-таки особиста? Десь може на рівні гребінця, чи навіть зубної щітки. Чому?
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВогінь!!!❤️❤️❤️
Леля Карпатська, Нариваєшся:)
Вау. Гарно як.
Ангеліна Мюрей, Дякую за вашу оцінку❤️❤️❤️
Арт дійсно прекрасний)
Леля Карпатська, 100% ❤️
♥️♥️♥️
Ірина Скрипник, ♥️♥️♥️
❤️❤️❤️
Белла Ісфрелла, ❤️❤️❤️
❤️❤️❤️
Тая Бровська, ❤️❤️❤️
❤️❤️❤️
Тея Калиновська, ❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати