Друзі, тут виникло таке питання — чи варто мені дописувати та публікувати історію, що передувала подіям "Сім граней обману", "Тиша після сигналу" та третьої (поки що незавершеної) частини? Більше про неї в цьому блозі.

Маленький уривок:

Сергій уважно вдивлявся в його обличчя. Вираз обличчя Раджана був безтурботним, але щось у цій безтурботності насторожувало — може, занадто рівна реакція на обстріл дорогою сюди, надто швидка орієнтація.
— А та будівля з локатором, — раптом нагадав Сергій, — це точно "лабораторія прогнозу погоди"?
Раджан на мить зупинив руку з ручкою.
— Тут нестабільний клімат, — відповів він після паузи. — Тому цим серйозно займаються.
— Безпека — теж частина клімату, мабуть?
На це Раджан не відповів. Він просто зім'яв серветку з ескізом і відклав убік. Його погляд знову повернувся до танцполу. Лоретта кружляла під ритми барабанів, її обличчя світилося радістю.
— Вона красива, — мовив Раджан повільно.
— Вона моя, — відповів Сергій, не відводячи погляду.

Але якщо вона й буде, то... лише після третьої частини.