Почала розбирати старі записи — і перше, що знайшла, це описи героїв із тих історій, які так і не стали книгами.
Тож сьогодні знайомлю вас із однією з них — героїнею, що досі живе лише в нотатках.
"Люди дивляться на мене, але не бачать. Вони слухають мене, але не чують.
Вони думають, що це я тоді, коли на моєму місці зовсім незнайома мені людина.
Я граю роль дівчини, яка жила задовго після моєї смерті. Вона так як і я, відьма. Так як і я любить каву і старі книги. Але ми зовсім різні, я її не знаю, але не знаю і себе."
Що думаєте про цей уривок? Які емоції у вас викликала б така головна героїня?
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦе неймовірно сильний і моторошний уривок!
Головна героїня викликає дуже багато емоцій, але, мабуть, домінуючі — це глибока цікавість і співчуття.
Цікавість, тому що вона, по суті, замінює собою іншу дівчину, яка померла. Хто ця людина, яка "на її місці", і чому наша героїня "грає роль"? Це справжня інтрига.
Співчуття викликає фраза: "я не знаю, але не знаю і себе". Це таке потужне відчуття втрати себе та своєї ідентичності.
Героїня, яка п'є каву, любить старі книги, але водночас є відьмою і "живе після смерті" — це фантастичний контраст. Вона здається напівпривидом у чужому житті.
Дано, цю героїню обов'язково треба "воскресити"! Я вже бачу, скільки історій можна збудувати навколо її пошуку себе та розкриття таємниці тієї, чиє життя вона веде.
Дякую, що поділилася цим! Це справді перлина з твоєї "Коробки ідей"!
Ася Рей, Дуже рада, що цей уривок викликав такі яскраві враження))
Після таких теплих слів хочеться сісти й нарешті написати її історію ♡♡♡
❤️❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати