Привіт мої любі.

Цей день настав — сьогодні історія Мії та Картера надійшла в передплату.

Новий розділ вже є, тож всі, хто хотів дізнатися чи стався поцілунок, запрошую.

І маленький спойлер з нового розділу:

Не встигаємо ми переступити поріг будинку, як у просторому світлому передпокої нас зустрічає Вільям Стерлінг. Його сиве волосся акуратно зачесане, він вбраний в білу сорочку й штани, а поруч з ним стоїть висока усміхнена жінка.

— Картере, радий бачити тебе, — на обличчі Вільяма розпливається тепла усмішка, але очі чіпко слідкують за нами з Мією. — А це, певно, і є молода дружина.

— Так, моя Мія, — киваю я й кладу руку на талію Мії.

Вона скромно усміхається й каже:

— Рада познайомитися, — її голос звучить трохи хрипко та акцент сильнішає. — Картер багато розповідав про вас.

Стерлінг сміється, а тоді підходить до Мії й плескає її по плечах.

— Ох, люба, я певен, що ти перебільшуєш.

Вона червоніє і опускає погляд. До нас підходить місіс Стерлінг та бере Мію за руку, я б навіть сказав — по-материнськи тепло.

— Міє, не звертай уваги на цього старого шкарбуна, він любить бентежити молодих людей, — вона усміхається й ледь стискає її долоню. — Я — Елеонора, рада познайомитися.

— Навзаєм, — збентежено каже Мія.

— Вона в тебе така мила, — каже Стерлінг, а мене знову накриває роздратування. Даремно я погодився на цю зустріч. — Не суп брови, Картере. Роздягайтеся й проходьте у вітальню, побалакаємо. Елеонора, люба, ходімо подивимося чи все готово.

Місіс Стерлінг усміхається нам, а тоді зникає в глибині маєтку.