Продовжую знайомити вас мої любі з українською міфологією. В новому розділі ми познайомимося з потречатами. Приємного знайомства.

Лісова царівна і Змій

Слова, здавалося, огортали серце солодкою млою, немов забувалися всі небезпеки й втома. Із темряви вийшли постаті. Маленькі, худорляві діти, бліді, аж прозорі, з вогниками в руках. Їхні очі світилися пусткою, а губи кривилися в усмішках, надто ласкавих для цього гнилого болота.

— Потерчата… — прошепотів Горицвіт, зціпивши зуби. — Душі ненароджених діток, що блукають у пітьмі…

Темпсі дивився на них, наче заворожений. Йому чулося, ніби вони гукають його на ім’я, простягають рученята, обіцяють забути біль і втому. Руки його тремтіли, пальці самі послабили хватку на ножі, крок уперед видався таким природним.

— Вони самотні… — прошепотів він, наче до себе. — Їм холодно. Їм потрібен я…