...світло фар ріже темряву.

Десь у тій темряві — вона. І вона ще жива.

— Ми вже поруч, — каже Земір, стискаючи кермо. — Чуєш?

— Чую, — відповідає Том. — Але не знаю, чи встигнемо.

…Перед внутрішнім поглядом Земіра пропливають сцени їхньої сварки з Андреа. Друга година ночі. Він щойно повернувся додому зі зміни — очі червоні, в ногах — втома. Хоче обняти її, але вона відсувається.

— Не чіпай мене, — холодно каже вона. — Колись ти казав мені: “ти — моє все”. Я бачу.

Він опускає очі. Намагається триматися. Слова вириваються самі:

— Це правда. І ти сама чудово знаєш. Просто ти занадто горда, щоб миритися з тим, що я… іноді приходжу пізно з роботи. Бо просто хочу трохи щастя. Для нас.

Вона не звертає уваги.

“Скоро я візьму відпустку. І ми поїдемо в оту хатинку на березі річки. Де не буде нікого, крім нас” — хоче сказати він, але мовчить.

Просто ще не знає, що насправді коїться в неї на душі.

Земір отямлюється і стискає міцніше кермо BMW.

Новий розділ "Троянди для Андреа".
Читати