Доки я продовжувала із роззявленим ротом оглядати будинок, Марк уже дістав із кишені ключ і, тримаючи в одній руці мій багаж, відчинив двері. Я нетерпляче побігла за ним, і це не сховалося від уважного погляду мого брата. На його задоволеному обличчі було видно, як він пишався своїм будинком. І тут справді було чим пишатися.
Цей епізод — з книги «Не дратуй мене» ♡
Мені подобається дивитися на людей у моменти, коли вони пишаються собою. Це завжди так тепло і мило))
Що ви відчуваєте в такі моменти?
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати