Часто кажуть: “Без читача книга мертва.” Але хіба не можна сказати й навпаки: “Без автора не буде книги взагалі”?
Автори пишуть ночами, переживають за героїв, ллють у тексти душу й серце. Вони створюють світи, де ми можемо жити, коли реальність стає занадто важкою. Але чи мали б ці світи цінність, якби ніхто їх не відкривав, не проживав разом з героями, не плакав і не сміявся на сторінках?
Читач потребує автора — щоб знайти нові історії, відчути емоції, втекти від буденності.
Автор потребує читача — щоб не писати у порожнечу, щоб відчути відгук, побачити очі, що загорілися від його слів.
То хто ж перший, а хто другий?
Хто важливіший: той, хто творить, чи той, хто оживляє написане?
Може, істина у тому, що вони існують тільки в парі — наче два крила однієї історії?
А тепер хочу почути вас:
Читачі, ви коли-небудь відчували, що автори без вас не зможуть?
Автори, чи ви іноді ловите себе на думці, що пишете “для себе”, але насправді — заради тих, хто прочитає?
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже філосовське питання..
Мені якось знайома сказала: "Навіщо ти хвилюєшся через перегляди, якщо не збираєшся найближчим часом монетизуватися та пишеш для себе? Пиши собі, яки пишеться."
І я подумав - чого це мене не має турбувати перегляди? Так, мені в першу чергу просто хочеться написати історію, але також мені хочеться, щоб хтось її прочитав та оцінив. Цікавить реакція, відгуки, навіть якщо вони негативні. Може книга без читача і не мертва, бо персонажі в ній ожили в твоїх думках, але хочеться, щоб і інші це могли прочитати та відчути.
Кіт Анатолій, Дякую❤️
Гммм... Не просто відповісти, хто кого більше потребує. Я завжди писала і пишу "для себе" і ніколи не перекроюю сюжет та продуманих вже героїв під "апетити" читачів чи ж те, що популярне та добре читається у інших авторів. І все ж, опинившись на Букнеті - дуже тішуся кожному перегляду та коментарям під розділами своїх книжок. Хочеться робити історії ще цікавішими, а персонажів такими, щоб запали в душу і запам’яталися. З іншого боку - я сама в першу чергу була і залишаюся відданою ЧИТАЧКОЮ улюблених жанрів, яких чимало на Букнеті, тому однозначно автор та читач - це взаємодоповнюючі елементи. Якщо трошки філософії, то немає, на мою думку, книжки, яку б ніхто ні разу не взявся читати, - як немає і читача, який ніколи ні разу не задумувався над тим, щоб спробувати писати... Від читача до письменника лише один крок: натхнення.
Шайна Даймонд, ❤️❤️❤️
Як для мене, то важливі обоє: як автор так і читачів))
Уляна, Цілком згодна, адже з читачами які чекають з нетерпінням на книги автора, йому є куди рости, та створювати нові захопливі світи))
А як Ви сприймете, коли скажу, що пишу для того, хто написаний?))
Уляна, ♥️♥️♥️
Глибока думка! Я повністю згодна, що без читача книга мертва. Але мені здається, що найбільше життя в ній з'являється саме на перетині авторського задуму і читацького співпереживання. Коли ми, читачі, вдивляємося в текст і бачимо там свою власну душу, свої переживання – ось тоді історія стає вічною. Це не змагання, це творчий тандем.
Хто перший, а хто другий? Думаю, що ідея перша. Автор – той, хто її знаходить, а читач – той, хто її зберігає і передає далі. Без читача ідея залишається на папері, без автора – вона не має шансу народитися. Обидва важливі, але істинні безсмертя належить самій Історії.
Читач дає життя, автор дає форму. Насправді, ми обидва одне одного потребуємо. Книги – це міст між світами, і нам потрібні і будівельники, і ті, хто по ньому піде. Чудовий текст!
Ася Рей, Баланс наше все❤️
Я пишу в першу чергу для себе, а потім радію коли знаходяться спільнодумці))
Марина Мелтон, Тоді у вас виходить поєднати приємне з корисним)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати