Ідея, що не дає спокою

Знаєте, бувають такі історії, які живуть усередині тебе незалежно від того, чи сідаєш ти писати, чи ні. Останнім часом я ловлю себе на тому, що кожна вільна хвилина — у дорозі, на роботі, перед сном — крутиться навколо однієї ідеї.

У мене визріла нова частина «Сингулярності». Сюжет уже вимальовується, герої шепочуть свої репліки, сцени ніби самі складаються докупи. Але… постійно не вистачає то часу, то бажання сісти й оформити все це словами. Наче живеш подвійним життям: зовні буденні справи, а всередині — цілий космос.  Я думаю, кожен автор знає цей стан. 
Отже, коротко про той космос в голові і які задумки там літають :
 

• Виклики, перед якими постане Земля. Чи встоїть людство, чи зламається під тиском космічних імперій?

• Чи зможе Алекс зрозуміти свої видіння — і чи справдяться вони?

• Головне питання: жива Нубіра чи ні? І якщо так — чи продовжиться історія кохання між нею та Алексом?

Ця частина буде про вибір і ціну, яку доведеться заплатити. Я ще не відкрив документ і не написав жодного рядка, але відчуваю: історія вже пишеться в мені.