Як ви справляєтесь ?
Розкажіть, чи все у всіх добре? У нас у Чернігові все дуже різко пішло в прірву... Вчора за цілий день удома дали світло всього на годину. До життя без світла ми вже пристосувалися, але гірше, коли немає води, зв’язку, інтернету... А зараз у нас просто справжнє комбо. Телефон лежить десь на балконі, бо тільки в одному місці ловить інтернет, і звідти роздає мені на лептоп, а чоловікові — на телевізор.
О 00:00 дали світло і воду — всі підірвалися з ліжок: мити посуд, завантажувати пральну машину,митися , набирати воду про запас. Школи й садочки не працюють, дівчата ходять на роботу разом із дітьми...
У цьому хаосі, як не дивно, лише письменництво тримає мене на поверхні, дарує відчуття відстороненості. Наче всі проблеми лишаються десь в іншому світі... Тож мотивацію поки не втрачаю — пишу.
Нові глави вже на сайті :
Нескорена — полонянка проклятого звіра
Пов'язана : його єдина слабкість...
Шахрайка : великі неприємності
Сьогодні замість улюбленого лате змогла роздобути тільки фільтр каву , добре хоч так .
Всім доброго ранку і спокійного дня . І ви там підпишіться на мене якщо ще не підписані )))
14 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТримайтеся! Дуже важко, дуже заморилися. Позавчора на Харків теж летіло — й КАБи, й ракети. І все це відносно недалеко від нас, гуркіт, звірі лякаються... Ховаюсь у творчості, дуже рада, що зараз можу з ранку до вечора писати.
Тримайтеся! На жаль, поки все це не закінчиться, про нормальне життя залишається тільки мріяти. Теж останнім часом ледве змушую себе хоч щось робити - настільки виснажена морально.
Вікторія Ляховець, дякую)❤
У Києві, як мінімум у тому районі, де я живу, поки світло є, але нічні події вже стали звичними. На мою думку, їх не слід сприймати так близько до серця, але однозначно треба тримати віру у кращі часи. Просто на час темряви, слід про неї забувати, хоча й тримати у пам'яті всіх, хто з нею бореться
Букнет повільно витягає мене із стану, який навіть не знаю, як правильно назвати. Найкраще підходить "автопілот".
Тримайтеся❣️
Потроху.
Сьогодні дуже хочеться спати.
Вночі на місто летіла ракета, та не долетіла. Я сподіваюся, що вона впала десь посеред поля, а не в чийсь будинок. А потім були безпілотники... Чути, як вони пікірують над головою й вибухають... аж молитися починаєш, навіть якщо жодної молитви не знаєш.
А зранку ми знову продовжуємо працювати, навіть коли очі злипаються, а мозок вимагає відпочинку.
Дуже вас розумію, хаос це точно. Ми теж пережили чергову страшну ніч, але підтримка інших авторів і творчість дивним чином рятують від того, щоб не скотитися в прірву. Все, чим можу вас підтримати - залишу посилання на ваші книги у своїх групах. Обіймаю, тримайтесь!
Добре що не опускаєте руки. У Одесі 30 числа був потоп, було відключення світла, але ще порівняно з вашими негараздами обійшлося все.❤️
Дякую, що поділилися❤️ У важкі часи живемо. Проте тримаємося. Бережить себе та своїх. Обіймаю Вас міцно ʕっ•ᴥ•ʔっ
Я, попри все, стараюся знаходити щось позитивне — в сім'ї, в роботі, в близьких людях, в природі, в книгах, в письменництві... Згадую останні роки, усвідомлюю скільки всього пережила, чого досягла й як це все мене загартувало. Це допомогає рухатися далі, не здаватися. Письменництво теж дуже допомагає.
Вікторія Ляховець, Щиро співчуваю Вам! ❣️
В мене теж сім'я, і дитина хоча вже й доросла, але від того не легше, повірте. І вчиться без світла, й в підвалі сидить... Два брати на фроні... Ще й старенькі батьки з якими важче вже, ніж з дітьми. А батьків чоловіка я за минулий рік обох поховала... Тому просто тримаємося, як можемо. Заради діток. Заради тих, кого немає вже...
Сил Вам все витримати! Бережіть себе.
Переживаємо за вас усіх
Дієз Алго, Дякую за підтримку ❤️❤️❤️
Важко якась - повна апатія. Уже і антидепресанти не допомагають. Книги на букнет це те що мені не дає збожеволіти. Моє місто під окупацією(((
Лідія Іванюк, Я мабуть теж ніколи так багато не читала як зараз , це дійсно допомагає відволіктись та поринути в інший світ . Тримайтеся ❤️❤️❤️
Тримайтеся, будь ласка ❣️☀️✌️
Ромул Шерідан, Дякую ❤️
Немає слів. Просто слова підтримки❤️❤️❤️ мене теж часто накриває апатія, але поки настає світанок потрібно жити і триматися. Знаєте, як слова Сердючки у мюзеклі : встала із навкарачок, виплюнула землю і пішла. Поки настає світанок, є надія. Тримайтеся❤️❤️❤️
Тея Калиновська, Дякую за підтримку , тримаймося .
Так мене також останнім часом тримає тільки - букнет. Хоч я просто читач. Це просто - жах((( Книги допомагають трохи забутися⭐
Вікторія Ляховець, Я вас також обіймаю, тримаємося❤️❣️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати