- Все краще й краще, - промовив Клим, оглядаючи мене з ніг до голови детально, ніби музейний експонат. В нього був дивний голос: м’який, він абсолютно не пасував до його кримінальної зовнішності. – Де ти їх знаходиш, Піжоне? Хороша дівчинка.

У цей момент я дізналася, що Влада називають Піжоном.

- Це не просто дівчинка, - він прочистив горло, і я дуже сподівалася, що щось для мене проясниться і я зрозумію, в чому суть гри і яка моя роль. Натомість він сказав: – Це та сама.

Клим підняв брови й посміхнувся.

- Та сама, кажеш? Значить, дівчинка ще не знає, чому вона тут?

- Саме так, - кивнув головою Піжон і відпустив мою руку.

- Тоді тобі слід залишити нас наодинці, - спокійно сказав Клим тоном, що не терпить заперечень.

ОНОВЛЕННЯ ТУТ