Я  недавно почула пісню " Я не прошу тебе бути героєм".

І вона мене зачепила, я навіть кілька вечорів її включаю наповторі.

Це такі прості слова, а здається, що ці слова про нас сильних - слабких жінок.

" Я втомлена бути залізом у бою

Хоч раз у житті хочу бути слабкою

Щоб ти був поряд і справжній в мені

Щоб вірив, коли я мовчу в тишині"

Мої важкі і сумні дні я перетворюю у фентезі, поспішаю ввечері поринути у світ де мої слабкі жінки спочатку стають залізом, щоб вистояти у нерівному бою з обставинами, а потім на залізі розквітають сонячні іриними.

Та на жаль ми у буденності в цей нелегкий час мусимо ставати твердинями, і розквітаємо дуже рідко. І ми як сонячні іриними потребуємо догляду та кохання. 

Чотири історії про українок,  які живуть в нашій країні і ходять поруч. Вони плачуть, сміються, працюють і кохають. Доводять, що є речі, які неможливо купити навіть за всі гроші світу.

Сильна жінка мріє бути слабкою, та не завжди мрії здійснюються і багато з нас тягне на собі і дітей, і дім, і сильних чоловіків.

Мріємо, і наші мрії оживають, навіть якщо тільки на сторінках фентезі..