Поки треба не слину розпускати, а гроші заробляти

Проходячи повз кондитерську, пригальмовую біля вітрини. Відкривши рот, дивлюся на тістечко, яке для мене виглядає як витвір мистецтва.

Очманіти! Я такого в житті не бачив! І навіть не можу собі уявити, яке воно на смак…

Ковтаю слину і відвертаюся. Колись я зможу собі дозволити таке. Я не збираюся зловживати, але раз на рік на день народження братів можна буде, напевно. Уявляю, як Симон і Стайєр здивуються, коли через 3 роки я куплю кожному таке тістечко! До цього часу вони вже будуть обертатися, і ми зможемо з ними полетіти куди-небудь на відпочинок. Разом.

Через 3 роки… Зітхаю… А поки що треба не слину розпускати, а гроші заробляти.

Рішуче йду в мерію. Чим швидше я розв'яжу питання з моїми документами, тим швидше я укладу контракт і отримаю хоч якусь їжу.

"ІМПЕРСЬКИЙ ЗНАЙДА"

Оновлення щодня о 00:00!