Чи бувало у вас так?
Якщо тут є письменники-архітектори, втіште мене, будь ласка, що у вас теж так буває. Або ні))
Не сідаю писати, поки не вибудую історію в голові повністю від початку і до фіналу. Процес створення сюжету неймовірно захоплюючий, але на стадії коли вже все придумано і треба банально сісти і виписати на папір, починається прокрастинація. Те відчуття, коли вже 100500 разів прокрутила сюжет в голові, а коли сідаєш писати історію, не знаєш з якого боку до неї танцювати. Стає нудно, чи що? Чи коли історія завершена в думках, вона автоматично вважається завершеною в принципі?))
Уже тиждень відкриваю документ із початою історією, дивлюся на нього і закриваю.
Питання до тих письменників, які перед написанням вибудовують свої сюжети від А до Я: чи бувало у вас таке? Як ви боретеся із цим паскудним станом?
14 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиА є сенс придумувати все від А до Я з дрібницями? Як на мене то це далеко не завжди буде правильним. Тому що в процесі щось десь зміниш, щось десь краще придумається і до кінця може вийти зовсім не те що планувалось на початку )))
Є кістяк сюжету, в яку сторону повинно все розвиватись, і цього в принципі для мене більш ніж достатньо щоб писати.
Принаймні було, бо після того як виклав книги, надоїдливі думки про те що треба написати перестали мене мучити і якось далі вже не впевнений навіть чи буде продовжуватись історія взагалі.
Galiass Nerominion, Ого, десять років - це вже прям стаж!))) Але дякую, що поділилися, сподіваюся не закинете писати після цієї історії, а навпаки "розсмакуєте" і захочете написати ще))
Я всю книгу не продумую до кінця, не виходить так, проте продумано дуже багато деталей та сценок, і в мене виникає інше питання як і куди ті сцени вплести
Зенгін Грід, 100%
По-різному буває... Якщо вдалося обдумати сюжет — то це добре. А якщо ні, то цього не варто боятися. Повороти сюжету самі можуть обрати дорогу до твору в процесі)
Ромул Шерідан, О, тоді це дуже добре))
Я саме прописую всі повороти та твісти від початку до кінця) Буває таке, що не можу почати писати продовження, але в мене є метод боротьби) Я завела блокнот з персонажами (роздрукувала візуали) та їхніми детальними описами. Гортаю, надихаюся) Там й мапа всесвіту є, там і ключові ідеї, сюжет, повороти. Іноді від руки малюю щось) Тому коли геть не кортить, я вмикаю музику та гортаю блокнотик свій) А потім змушую себе написати принаймні два рядки. Іноді починає текст литися річкою, а іноді закриваю та залишаю на наступний день)
Діана Козловська, О, дуже прикольну систему заохочення ви придумали)) Я вчора хотіла сісти малювати обкладинку замість написання тексту, але вирішила, що це прокрастинація. Напевне, дарма)) може б надихнулася трохи від малювання)
Я те жтакий автор)) Тому одну книгу пишу вже два роки)) Все вже продумано до фіналу, а я застрягла на середині.
Катерина Винокурова, Може хоча б полегшив трохи процес))
Написала першу частину трилогії. Маю повністю розписаний план по розділах на другу й скелет сюжету для третьої. Перед другою зловила прокрастинацію... І вирішила взятися за приквел для конкурсу, щоб трішки перескочити на інших героїв. Словом, люблю й ненавиджу свій мозок одночасно :)
Поліна Ташань, Дякую і вам навзаєм))
Так, буває! План складений і в голові навіть вже звучать діалоги героїв, а рука не підіймається писати. Тоді я з собою розмовляю, як з малою дитиною, і кажу: "Давай, ми зараз сядемо і напишемо лише перше речення розділу, ну або один коротенький абзац. Ну всього один, і все." І потім сідаю, пишу той абзац, а далі потихеньку воно саме розганяється, і уже дивишся - а там ціла глава)))
Анна Лір, Дякую)) Вам теж успіхів у творчості і на конкурсі ;)
Життєво... Особисто я в такі моменти не пишу, а просто відпочиваю, а натхнення вже потім саме приходить. Однак іноді потрібно просто пересилити себе та сісти писати, щоб загалом не закинути історію.
Ілля Собчук, Так, згідна. Я себе заставляю, бо потім закинуті історії жити не дають))
Переходьте на темний бік( до садівників))
Дієз Алго, До речі, теж думала про те, що треба лишати собі щось цікаве на потім і писати вже по ходу справи, але не можу спинити потік думок, воно саме лізе)) Але треба все ж спробувати випрацювати у собі таку звичку)
Так, і це жахливо! Найбільш напружені моменти я переживаю сотню разів, а потім, коли пишу їх на папері, вони наче нудні й не ті. І тому я таааак довго сиджу над цим, бо шукаю ті слова, які б передали все, як треба.
Зенгін Грід, ♥
Я майже завжди спочатку пишу короткий сюжет, а вже потім саму книгу. Це прикро, але цілком нормально, що автор холоднішає до історії, у думках вже написавши її. Підсвідомо хочеться вигадувати далі, а не писати те що є. Тому спробуйте просто змусити себе написати перші слів 1000 (приблизно). Навіть якщо здається, що виходить криво. З моєї практики далі історія отримує друге дихання))
Анна Стоун, Дякую, обов'язково спробую))
Про деталі - чиста правда, в мене теж так))
Саме тому я так не роблю
Чарівна Мрія, Ахаха)) резонно))
Якщо настають часи прокрастинації, то спочатку змушую себе написати хоч щось. Хоч пару речень в день. Головне без перерв. Зазвичай через кілька днів проходить :)
Юлій Череп, Я теж частенько себе заставляю. Раніше це спрацьовувало, а зараз вже не дуже)) Але все одно, сьогодні ввечері згадаю ваші слова і сяду хоч трохи пописати, дякую)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати