Що ж... сподіваюсь повернення!

Всім привіт, любі читачі та натхненники!

Я обіцяла, що скоро повернусь... Але це "скоро" затягнулось... 

Час безжальний до нас, але ще більше емоційний стан) Переїзд, нове життя, нові люди. Все це не змінило багато чого в моєму житті. Але ледь не щодня я поверталась до думки "коли ж?" Коли я продовжу писати? Коли з'явиться натхнення? Коли я сяду за ноутбук і наберу перше речення новго розділу? Коли персонажі продовжать жити? 

І от я потихеньку повертаюсь. Перші абзаци вже написані. І я сподіваюсь вони оживуть. І ви зможете це прочитати.

Щиро дякую всім, хто чекав! Дуже радію, що зробила перші кроки до повернення!

Люблю вас безмежно!

Ваша Енн 

6 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Вадим Івахнюк
02.10.2025, 15:38:21

Вітаю і із поверненням

avatar
Кіт Анатолій
02.10.2025, 14:09:18

❤❤❤

avatar
ЛЄНУАР ЛЮМ’ЄР
02.10.2025, 13:50:22

Щиро вітаю з поверненням, сонечко! ♥️✨♥️

avatar
Ромул Шерідан
02.10.2025, 13:49:41

Вітаю з поверненням ✨❣️✨

Вітаю з поверненням! Сил Вам, натхнення та наснаги продовжувати написання!

avatar
Яніна Фенікс
02.10.2025, 12:23:50

З поверненням

Enn Berns
02.10.2025, 12:28:27

Яніна Фенікс, дякую!!

Інші блоги
Прода
Падіння Буду вдячна, якщо додасте книгу до бібліотеки. Із нетерпінням чекаю на ваші відгуки❤️❤️❤️ Кай нервово гупав у двері Ніка. З самого ранку він намагався додзвонитися — раз, другий, п’ятий. У відповідь —
Академія для небажаної королеви. Новинка!
Любі читачі, сьогодні я розпочала викладку нової історії! Це подорож у світ, де панують стихії, а серця часто виявляються холоднішими за лід. Хоча події відбуваються у всесвіті «Там, де зустрічається Вогонь та Вода», «Академію
Не всім ця новина сподобалася...
— Заходь, Гришаню, заходь. Розташовуйся! — радісно вітаю друга, коли він заходить до мого кабінету. Можливо, занадто радісно. Переграю? Назаренко дивиться на мене підозріло, трохи примружившись, наче прицілюючись,
Влад вдома у конкурентки....
Вітаю, любі букнетівці! ❤️ Оновлення! Вже у ваших книжечках: Усе надто очевидно… і правильно. Проте… Клацання замка вдруге обриває мої думки. А далі я чую те, чого зовсім не чекав… — Ірен. — його
приєднуюсь до флешмобу
Від Дієз Алго https://booknet.ua/blogs/post/428803 Оповідання за картинкою І моє оповідання: Тінь на стіні
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше