Додано
02.10.25 11:10:12
Останній день найнижчої ціни!
Вітаю, мої поціновувачки прекрасного!
Маю гарну новину для тих, хто ще з якихось причин не встиг придбати мою книгу "Мано: Хочу (зненавидіти) тебе!" у передплаті. Адже сьогодні ОСТАННІЙ день такої низької ціни - вже цього вечора вона зросте і, як я обіцяла на самому початку, ЗНИЖОК У ПЕРЕДПЛАТІ НЕ БУДЕ!
Ось вам невеличкий кусь з нещодавного, платного оновлення:
— І тобі доброго ранку, — відповідаю так само тихо, вперто тримаючи маску байдужості на обличчі. — Я тут не сама.
— Ще б пак. Певен, вона б теж не відмовилася стати свідком такого видовища.
— Йди до біса.
Пальці торкаються моєї талії й ковзають вище. Коли вони торкаються задньої поверхні моєї шиї під розпущеним волоссям — холодні, мов крига, — я здригаюся. Прикушую губу, коли його губи торкаються мого вуха так, що шкіра починає палати:
— Я піду, але заберу тебе з собою, Веснянко.
Тож, раджу вам не думати надто довго і скоріше доєднуватися до нашого закритого клубу передплати, аби дізнаватися про усе першими:)
Мене можна знайти: ❤ Фейсбук ❤ Інстаграм ❤ Телеграм-канал ❤ Тік-ток
Лея Морте
870
відслідковують
Інші блоги
Наступного дня, у неділю, щоб хоч якось заглушити це внутрішнє безумство, я вирішив влаштувати виїзд на природу. Я набрав Сергія, запропонував йому та його дружині Мар'яні поїхати за місто до озера подихати свіжим повітрям.
Всім привіт! Сьогодні діє класна знижка на мою книгу Служниця для боса. Це цікава та інтригуюча історія про сучасну Попелюшку і впливового боса, у якого дуже багато таємниць. Коли Аделіна влаштувалась на роботу
Привіт, щойно запустила новинку, прямо в день народження, буду вдячна за підтримку книги. Анотація до книги "Донька (не) від шефа" Мія виходить на нову роботу, але її шефом виявляється батько її дитини... І як на
ДАР МІСЯЦЯ Рея вирушає в дорогу. Вона ще не знає, куди саме має йти. Не має карти. Не має готових відповідей. Є лише ліс, молодий вовк поруч і голос її серця. Але цього разу Рея починає чути те, чого раніше не могла. Дерева.
Річки.
Гори. Не
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКоментар в підтримку блогу. ❤️❤️❤️ Бажаю вам успіхів
Світлана Романюк, Щиро дякую, колего!
❤❤❤
Юне Люмен, ❤❤❤
❤️❤️❤️
Тая Бровська, ❤❤❤
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати