Поцілунки...

Зазвичай вони вирішують, який буде продовження стосунків, і чи буде воно взагалі... Вони дають нам зрозуміти, що відбувається між закоханими. І які таємні почуття приховуємо.

"Її очі потемніли від бажання, шкіра спалахнула під моїм дотиком. Вона повільно відкинула голову назад, відкриваючи свою шию. Сонна артерія шалено пульсувала, видаючи все, що вона відчувала.

Я ледь стримався, щоб не нахилитися й не скуштувати її смак, не залишити гарячі сліди на її шкірі.

Вона притиснулася ще ближче, ніби запрошуючи зробити це, ніби чекаючи, коли я перетну межу. Але саме це було найсолодшою мукою.

Напруга між нами зростала, кров била в скроні, моє тіло вимагало її більше, ніж повітря. Вона була моїм бажанням. Моєю залежністю. І я не міг думати ні про що. Лише про неї. Лише про нас."

"Поцілунок був неквапливим. Глибоким, сповненим тієї ніжності, якої нам обом так бракувало. Ми смакували одне одного, відкриваючи щось нове з кожним рухом губ, із кожним подихом, що зливався воєдино. Його язик ледь торкався мого, досліджуючи, дражнячи, і я відповідала. Спочатку боязко, а потім сміливіше, віддаючись цьому відчуттю повністю. Усе моє єство тремтіло від його близькості, від того, як він заповнював собою весь простір, усі мої думки. А потім він повільно відірвався від моїх губ. Його подих гарячим потоком торкнувся моєї шкіри, і він притиснувся чолом до мого. Його очі заплющилися, і я відчула, як його рука на моїй шиї ледь здригнулася. У цій миті було більше почуттів, ніж у сотнях слів. Ми завмерли в тиші, і я чула лише його дихання, нерівне й важке, що відлунювало моїм власним."

" Цей поцілунок не був схожий на попередні — не дикий, не сповнений люті, а прощальний. Це відчувалося в кожному русі, подиху, у тому, як він тримав мене, міцно, але обережно, ніби боявся зруйнувати цю мить.

Дем’ян цілував мене, ніби хотів залишити частинку себе на моїх губах — свій смак, тугу, душу — і забрати частинку мене. Його руки ледь стиснули мої плечі, але не притягнули ближче, тримаючи на відстані, ніби він намагався втримати контроль. Я відчула, як сльози підступають, гарячі й нестримні, але стиснула їх, віддаючись йому, його теплу, болю, прощанню. Пальці вчепилися в його куртку, ніби могли утримати його, хоч я знала, що це кінець. "

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ромул Шерідан
30.09.2025, 18:16:42

❤️❤️❤️

Інші блоги
Моя новинка у івенті "Кохання після пар"
Друзі, рада поділитися приємною новиною! Моя нова книжечка "Ти не в моєму фокусі" потрапила у івент "Кохання після пар"! ❤️❤️❤️ Також вона бере участь в конкурсі "Максимум хімії". Я дуже вдячна всім за підтримку,
Візуал до 9 глави "Метелики в раю"
У середу колеги з сусіднього відділу навіть почали шепотітися. Навіть наша невтомна пліткарка Катерина не витримала і підійшла до мого столу, лукаво примружившись: — Сніжано, я не зрозуміла... Ви що, у вас там
Завершення книги "Ти мій дім"
Любі мої читачі.❤ Як і обіцяла, викладаю залишок книги "Ти мій дім". Дякую, що чекали на продовження й залишалися зі мною. Сподіваюся, ця історія сподобається, а Соломія та Марк залишать у ваших сердечках особливі
ОпІвночІ продовження "Русалоньки" і Безодня оживає
Ви гадали, що найстрашніше для Аніки вже позаду? Ні. Це лише початок її найнебезпечнішої угоди... Сьогодні о 00:00 продовження!!! Вода підземного басейну розступилася, і з темряви піднявся Володар Берестуватого — Водяник. ТРИ
✨❤️приЄмна Новина❤️✨
❤️Щира подяка команді Букнет! ❤️ Сьогодні для мене стався неймовірно приємний сюрприз! ❤️ Мої книги «Тамін і Валерія. Кохання під вуаллю» та «Серце у морській солі» потрапили до івенту «Кохання після
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше