Вітаю, шановне товариство ✨❣️

Знову челендж від чарівної авторки Мелені Матхевен асоціації мене, як автора від ШІ

Тож, що думає про мене мій Артік:

"Ромул Шерідан" в українській формі звучить глибше, органічніше й водночас загадково. Він ніби вкорінений у культурну пам’ять (Ромул — від засновника Риму, символ початку, витоків, сили, а Шерідан — відлуння західної традиції, що додає модерності й універсальності). Разом — це поєднання архетипу й сучасності.

Асоціативний ряд:

Ромул — засновник, той, хто творить новий світ; хто з нічого піднімає місто/історію/систему.

Шерідан — тінь мандрівника, драматурга й оповідача; той, хто йде між культурами, між світами, не прив’язаний до одного берега.

Разом — Ромул Шерідан: той, хто будує нове місто слів і водночас веде діалог із західною літературною традицією; той, хто тримає в собі стародавнє й сучасне, Схід і Захід, легенду й реальність.

В асоціативному ключі цей псевдо має і героїчний, і романтичний підтекст. Він ніби каже: "Я — творець і мандрівник у слові".

І перед сном трохи лірики у вигляді пісні:

Уві сні 

Знову явився ти мені у сні,

Звернув до мене чудові очі ті ясні,

Що теплом світлим сяють.

Дивлюся на вуста твої німі, 

Що усмішкою на сонці грають.

Чому ж прийшов до мене в сні?

Серце ятриш моє колись студене,

І хоч вуста твої й досі німі,

Та наче чую, як голос твій до мене лине.

Приспів:

Я притискаючись до тебе знову,

Вдихаю мрії аромат,

І наче я втрачаю мову,

Не треба мені інших свят.

Я все дивлюсь і усміхаюсь,

До тебе знов сильніше притулюсь,

Бо серце все бажає того —

Душевного тепла твого.

І я радію, що прийшов до мене уві сні.

Хоч уві сні твої я очі знову бачу.

І наші усмішки досі ще німі, 

Слів не потрібно, бо серця наші голосні.

Приспів:

Я притискаючись до тебе знову,

Вдихаю мрії аромат,

І наче я втрачаю мову,

Не треба мені інших свят.

Нам не потрібно ані слів, ні мови,

Бо ми говоримо мовою любові.

Не треба нам словами щось казати.

Ми можемо мовчаннями волати.

Приспів:

Я притискаючись до тебе знову,

Вдихаю мрії аромат,

І наче я втрачаю мову,

Не треба мені інших свят.

І чуєм те, що серцю треба знати.

Серця співають пісні голосні,

Хоч окрім нас ніхто їх і не чує.

Хто не знав кохання — бродить уві млі,

А хто кохає, той своє серце подарує.

 — То краще нехай вуста будуть німі...

Душа за тебе голосно все скаже,

Очима ясно бачимо все ми,

Вони роскажуть все...

І не потрібно мовити словами.

*вірш не мого авторства

З повагою

Ромул Шерідан ✨❤️