Остання година знижки і останній день дешевше!

Друзі, мирного вечора!

Останні години, коли на роман-бестселер «Сім’я за контрактом» знижка! Не змарнуйте її, книга реально цікава і варта тих грошей і вашого часу!

Нагадую, про що книга♥️

Коли жінка, зневірена після зради, кидає в обличчя випадковому чоловікові в барі: «Зроби мені дитину!», — це може стати початком чогось… зовсім несподіваного. Саме з такого шаленого імпульсу починається історія Аріни та Марка.

Вона — зранена, але сильна. Він — бізнесмен, батько, що втомився від істерик колишньої та витівок некерованої доньки. І саме вона несподівано стає тією, кого приймає складна Іванка. Випадкова зустріч перетворюється на роботу… і, можливо, на щось більше.

Драма, інтриги, гумор і шалена хімія між героями — усе це в романі «Сім’я за контрактом».

Не пропустіть історію, яка починається з абсурду — а перетворюється на шанс для справжнього щастя.

«Сім’я за контрактом».

Уривок:

— В мене для тебе пропозиція, від якої така красуня не може відмовитися, — білозубо всміхається красень-незнайомець у барі, який вже з годину спостерігає за мною. А чого, питається, він хоче? Я тут спокійно сиджу, нікого не чіпаю. Дідько знає, чого я взагалі саме сюди приперлася, щоб зібрати в голові картину свого життя і подумати, що робити далі. По ідеї, мала б піти в якесь тихе місце, ще й зважаючи на те, що я ненавиджу бари, тусовки і інші шумні місця. Але тим не менше я тут. І, здається, коктейль не був таким вже й слабоалкогольним, тому що я оцінювально дивлюся на цього чоловіка і раптом, неочікувано для себе, видаю: 

— В мене для тебе теж пропозиція, — кажу впевнено. — Зроби мені дитину!

— Що? — карі очі незнайомця стають круглими і ніби ще темнішими. — Пробач, я тебе потурбував. Я просто хотів пригостити чимось. Бачу, ти тут сама сидиш, засмучена…

Він встає з стільця і, певно, хоче йти. Розцінив мої слова, як насмішку, прикол, спосіб відшити його. От хай би і йшов. Який дідько смикнув мене зупинити його?

— Я серйозно! Я не жартую!

Він зупиняється. Здивовано дивиться на мене.

— Щось сталося? — обережно питає.

— Я просто хочу дитину! — вигукую я, успішно перекрикуючи музику, що навіть пара за сусіднім столиком повернулися до нас. Та в цьому стані мені було байдуже. Відчай, з яким я боролася останні години, знову накрив мене. Образа на чоловіка, тепер уже точно колишнього, зневага до самої себе за те, що обираю не тих, що не можу втілити свою мрію, жити простим життям коханої дружини і люблячої матері.

— Ти перебрала… Я відвезу тебе додому, — констатує незнайомець.

— От іще! Вам, мужикам, аби лише відмовку знайти! Один пігулками годує, інший… Чи додому в якому сенсі? Якщо робити дитину, то я згодна! Але не додому, поїхали в готель! — знаходжу “геніальне” рішення, за яке дуже швидко могла б і пошкодувати. 

— Пішли. В готель, то в готель, — незнайомець, певно, і сам не радий, що потрапив на мене. Краще б сидів собі зі своїм другом. Проте повертатися до нього він не поспішає. Бере мене за руку і вимагає йти за ним. А коли я хитаюся, міцно підхоплює мене. От що означає невміння пити, від двох коктейлів мене реально підкошує. Чи вони були не слабоалкогольні? Тоді я вб’ю Ірку, яка мені їх радила. А втім, зараз мені все всеодно. Настільки, що я слухняно йду з незнайомцем і навіть не думаю, що він може виявитися маньяком.

Хоча ні, ця думка таки пролітає в голові і я видаю:

— А ти хоч не цей… не манярка… Тобто не маньяк?

— Не манярка, — усміхається він і виводить мене туди, де свіже і навіть прохолодне повітря обіймає мене, витвережує. Хоч на крихітку. Ми сідаємо на лаву в парку, що навпроти бару, незнайомець подає мені пляшку мінералки (і коли встиг її купити?).

 

AD_4nXf0rn-NXp1yEEUxIuNbTYdUdb2g86mGfTIdXFWYMdPm-k-_o_EIi5rk8UIY0nedjXu2bwk_pR_LcuyGg_rR-mok6D5ECO3r4AIebvVDvYN4kvjXWHF2V-cU8XaIf1mAKb3Ccuso?key=I32vKTWXPijZabGlaNT87w

Також нагадую, що сьогодні останній день, коли Моя заборонена спокуса за старою ціною! Вже завтра буде дорожче! 

Одна ніч пристрасті. Один несподіваний ранок. І тепер вони змушені бачити одне одного щодня. Що переможе — розум чи заборонена спокуса?

Вона прийшла в цей дім, щоб почати нове життя. Він готовий зробити все, аби вона зникла. Але що робити, коли серце каже протилежне?

Моя заборонена спокуса

AD_4nXeEwpq4RqMASNDsERFbaFVWmzji-ngF0swvIwL0JwvIBv-LYv3GOD_Mgim7-80uPVQxJ7a_tERWW2uZCne-MBqlYkULcSbk9jH20TUYLM1M4pUuZrqlr3oNN-Btf3SD8UgWEo5ryA?key=I32vKTWXPijZabGlaNT87w

Підписуйтеся на МОЮ СТОРІНКУ, щоб бути в курсі всіх новин щодо моєї творчості. Запрошую до телеграм каналу, Також мене можна знайти у тік-ток, фейсбук та інстаграм.

Ваша Юліанна ♥️ 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лана Рей
29.09.2025, 22:41:29

❤️❤️❤️

Інші блоги
Повертаюсь до вас!
Друзі, я знову на зв’язку. Жива, ціла і нарешті з можливістю писати ці слова без ліхтарика й пошуку мобільного інтернету. Хочу щиро вибачитися за таку довгу паузу з продами. Майже п’ять днів я була повністю без світла
Скорочуючи дистанцію. Моя новинка
Друзі, запрошую вас в свою новинку: Скорочуючи дистанцію Він – холостяк і запеклий бабій, в картину життя якого абсолютно не вписується родина. Вона – випадково трапилася йому на шляху. Красива, тендітна, ще й
Пишу свою першу книгу!
Всім привіт! Хочу поділитися - починаю випускати свою першу книгу "Підпалітні". Це темне фентезі про двох центроподібних істот, які живуть у рабстві. Житняк та Лісна мріють про свободу, але їхнє життя - постійна боротьба
Згадка
Важко хоронити друзів. Важко хоронити батьків. А ще важче після цього намагатись хоч чомусь радіти... Найкраще, мабуть, просто щось робити. Для когось. Або хоч для себе. І цьому дуже допоможе творчість. Хай це буде щось смішне.
У світі снів
Вітаю ✨ Гадаю, в кожного є сни, які запам’ятовуються й залишаються в пам’яті як частинка життя. Іноді так хочеться поділитися враженнями від побаченого — ніби порекомендувати фільм чи книгу. Але приходить усвідомлення:
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше