Я довго намагалася згадати, коли вперше спробувала писати свої історії. ✍️

Чомусь здавалося, що це був кінець четвертого курсу. (Далекий-далекий 2010 рік.)

Але виявилося, що перші спроби були ще в дев’ятому класі. Тобто майже двадцять років тому 

Вже тоді я малювала карти, наповнювала вигаданий світ расами і зводила гори над ріками. 
Пам’ятаю, тоді було безмежно популярно писати історії про «потраплянців» з реальності у магічні світи. І я намагалася створити саме таку історію.

Потім була перерва на навчання і студентські «хвости». А закінчуючи четвертий курс, я знову згадала, як люблю писати. 

Зошит на 96 аркушів, списаний від краю до краю автоматичним олівцем, став моїм тріумфом. Я ловила дикий естетичний кайф від самого процесу.
Той зошит довго «гуляв» по групах і курсах — і де він тепер, я досі не знаю.

Після цього були оповідання про принцесу й дракона (моя улюблена тема).
Переписана сучасна інтерпретація легендарного «Вія».
Письменницькі марафони, де за 24 години потрібно було створити світ, історію й новий сюжетний поворот щодня протягом двох тижнів.
І навіть кілька другосортних фанфіків (ну не все ж шедеври творити).

А потім прийшла війна. І я закинула письмо. Не було ні сил, ні емоцій, ні слів. ❤️‍

Зараз моя колекція налічує близько 120 документів: нариси, оповідання, повісті. 
І я сподіваюся, що скоро вона поповниться щонайменше двома книжками.

Дай знати, якщо цікаво дізнатися, як з’явилася ідея першої книги. У наступний раз розповім саме про це/