Вітаю! 

Історію Дем'яна та Кіри — оновлено!

Уривок

Вбігаю у приймальню і без дозволу секретарки вриваюся в кабінет директора, але вже в дверях застигаю. Переді мною стоїть дівчина до мене спиною. Одягнена у червоний діловий костюм та такого ж кольору туфлі на високих підборах. Я не одразу навіть зрозумів, що це Кіра, лише коли замовк Тарас і вона заговорила, я по голосу впізнав її.

— Та подавися своїми подачками... Мені від тебе нічого не потрібно.

Кліпаю, бо вона підкидає догори кошти, які я вчора привіз, а вони розлітаються, мов конфеті, по цілому кабінеті. І в цей час я ловлю на собі спантеличений погляд дядька дівчини. Напевно, він би ще багато їй сказав, але завмирає та просто мовчить.

Кіра розвертається, аби піти, і, зустрівшись зі мною очима, теж завмирає. Я ж таки входжу в кабінет та йду по купюрах, які валяються скрізь. Тарас був дуже щедрим та зібрав купюри дрібним номіналом, що ж, тепер буде мати що збирати.

Пильно дивлюся в очі спантеличеної дівчини, а вона миттю закриває поли піджака, розгублено дивлячись на мене. А вона досить ефектна. Ловлю себе на тому, що гордість розпирає за неї. Отже, вона вміє себе подати. Що ж, неочікувано, але дуже приємно.

Книга тут...

Приємного читання!