Я плакала, коли писала цей розділ. Може мені просто хочеться плакати. Не знаю.

Та я читала лист, наче він написаний мені .

Скільки слів ми кажемо, після того як їх вже ніколи не почують 

З розділу "Листи з минулого":

Підходжу ближче, у підніжжя стіни горять вогні і стоять вази з квітами.

Внизу на стіні, біля маминих ніг написано:

" Так, навічно твій."

Клятва, яку сказано занадто пізно і її ніхто не почув.