Коли обирає серце...

Запрошую до неоднозначної історії.

https://booknet.ua/reader/po-toi-bk-zradi-b429763?c=4650636&p=1

Погана! Погана була ідея з тим асорті шотів. Чи самбукою? Чи з текілою?

Стогну пересохлим горлом.

Світлана не уточнювала, що її терапія має такі побічні дії!

– Ох… добийте мене. Більше ніколи не буду так…

– А я попереджав, та дехто виявився дуже-дуже неслухняною дівчинкою, – лунає наді мною глибокий чоловічий баритон.

НЕ мого чоловіка!

Підхоплююсь на ліктях і кліпаю зі швидкістю крил колібрі. Картинка не міняється: на ліжку сидить мій бос.

Мій голий! Лише в рушнику! М’язистий і широкоплечий. З краплинками води на волоссі. Демченко Марк Сергійович власною персоною! Хай би йому провалитися на місці.

Ні. Це мені! Хай би мені провалитися на цьому місці. І можна одразу до пекла. Бо я… з ним? Ми?..

Прикушую губу й на кілька митей гублюся у вихорі спогадів минулої ночі.

У пам’яті виринають теплі міцні долоні на моїй талії і відчуття шовкової сорочки під щокою. Ми танцювали! Пили за мою нову посаду. І знову танцювали. Потім мені стало недобре.

Він вийшов зі мною на вулицю. Я розридалася та кинулася йому на шию. А він огорнув мою спину піджаком, втиснув у себе й щось нашіптував заспокійливе та впевнене.

Не пам’ятаю дослівно, але щось на кшталт того, яка я розумна і вродлива, гаряча та приваблива. Що мій чоловік бовдур, якщо обрав іншу й обов’язково пошкодує про це. Що він, Демченко, якби отримав шанс, нізащо не впустив би таку жінку.

Зізнання бос підкріплював важким диханням у мою шкіру та невагомими доторками губ до неї.

Від алкоголю в крові, гучної музики, нещодавно пережитої істерити та гіркуватого парфуму чоловіка голова моя нещадно закрутилася.

У той момент спертися на потужну фігуру колишнього плавця було дуже зручно. Крім того, втішно, затишно та трохи менш боляче від розгублення.

Тож я дозволила йому те все промовити, а собі – почути. Не зупиняла, але й не відповідала. Просто всотувала хвилі гарячої чоловічої прихильності.

Вирішила, що заслуговую на хвилинку відчуття бажаності, потрібності. Я хотіла, щоб та ніч і ті обійми не закінчувалися. Бо не мала жодної рівноваги поза ними. Ще менше мала бажання повертатися в колись щасливе сімейне гніздечко, спотворене жахливим зізнанням Андрія. І я…

https://booknet.ua/reader/po-toi-bk-zradi-b429763?c=4650636&p=1