Коли я писала цей розділ "Мрії за парканом", мене мурашило і дивувало, ну звідки взявся цей трагічний і приголомшливий сюжет? Як він виник в моїй уяві? Адже моє дитинство було щасливим і без насильства. Відповіді у мене немає, але було і є відчуття, що розділ писався ніби сам собою. А значить - він має право існувати. І хоча й є в ньому темрява і безвихідь, але це ж ті речі, які, на жаль, існують у цій суворій реальності під назвою "Планета Земля".
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРеальність шукає своє місце в нереальному світі. Так зникає грань між світами...
Ромул Шерідан, так, щось є у ваших словах
Згодна з вами. На жаль у мене не було прямо дуже веселого дитинства. Але я й сама не хотіла сумного дитинства героям. Ну вони самі з'являються і настільки вгризаються в пам'ять, що вже інші ідеї не йдуть:)
Торі Елін, це точно)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати