Зазвучала Пісня В'янення...

Мої любі читачі, вітаю.

Сьогодні я запрошую вас зробити наступний крок у світ «Шафи». Другий розділ вже чекає на вас, і цього разу історія не просто розказана — вона звучить.

Перш ніж ви поринете у читання, я хочу, щоб ви почули мелодію, яка стала серцем цього розділу. Це «Пісня В'янення» — відлуння туги, що застигла у золотому пилку Зачарованого Лісу. Її почула моя героїня, а тепер почуєте і ви.

Це місце, де народилася ця пісня. Галявина, де краса і смерть танцюють свій вічний танок.

І, звичайно, той, кого Женя зустріла на цій галявині. Той, хто став першим слухачем її пісні. Дозвольте представити вам Ліра.

Ось слова тієї пісні, що закарбувалися в пам'яті Жені, і які вона записала у своєму щоденнику тієї ж ночі:

Де сонце гріло золотим дощем, Де сміх дзвенів у кронах, наче дзвін, Тепер блукає лиш холодний щем, І світло поглинає чорна тінь.

Холодне серце, мовчазні вуста, Зів'ялий пагін, кам'яна сльоза. Де згасла іскра, там росте зима, І нового життя уже нема.

Де сохне корінь і змовкає вітер, Ніхто не знає, що зів'яли квіти. Птахи забули шлях у небеса, І в тиші гине їхня вся краса.

Тепер ви готові. Переходьте за посиланням, читайте Другий розділ «Шафа» і поділіться в коментарях — що ви відчули, коли вперше почули цю пісню?

З теплом, Ваша Євгенія Манширович.