Вітаю, любі читачі і читачки!

Восени дуже хочеться вина. Вам теж? Такого свіжого, ароматного. Зробиш ковток, заплющиш очі — і бачиш залиті сонцем виноградники, важкі золоті грона, які самі просяться в руки… І повітря таке свіже-свіже, терпке. І троянди поруч — вже майже відцвіли, пелюстки осипаються. А настрій — вмоститися з келихом біля каміна або пічки, обійнятися з коханим, закутавшись разом у плед…

Мені настільки захотілося вина, що я придбала три пляшки з берегів миколаївських лиманів (доїхало дві — червоне і рожеве, а білим тепер пахне все відділення нової пошти в моєму місті) і замовила у чоловіка на день народження книгу про українське виноробство (прибула вчора, і я вже п'яна від передчуття читання).

Останнім часом я мало купувала вин і зовсім трохи про них дізнавалася. Не кажучи вже про те, що виноградники бачила тільки на картинках. Тут міг би бути сумний смайлик, але я усміхаюся, згадуючи, що завжди маю (і ви маєте) що почитати, коли хочеться п'янкого.

— Підозрюю, на ці думки тебе теж наштовхнуло вино? Як там кажуть? In vino veritas. Істина в вині, так?

— Я ще сьогодні не пила! — вигукнула Марійка, а тоді усміхнулась якимось своїм думкам й тихо додала: — Я думаю… істина в коханні. І у всьому, що робиться з кохання, з любові.

Тому пропоную під кінець робочого тижня з келихом (або без) відкрити «Його тиху мрію» і насолодитися!

І ГОЛОВНЕ, ЦЕЙ ДОПИС НЕ ЗАКЛИКАЄ ДО СПОЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ, ТІЛЬКИ ДО ЧИТАННЯ! ;) 

Нагадую, що більше новин від мене у моєму телеграм-каналі.

Моя сторінка в інстаграмі

Моя сторінка в фейсбуці